Вишиті картини, ікони, ляльки-мотанки та іноземка Тільда

А шафи у будинку ломляться від вишиваних сорочок, суконь та спідниць. У цій родині цінують все, зроблене чи вирощене власними руками. А любов до рукоділля передається з покоління в покоління.

«Спектр моїх захоплень дуже різноманітний, – каже Наталя Чопа. – Вишиваю, шию, плету, виготовляю мотанки. Це як малій дитині хочеться цукерку, так само мені хочеться вишивати – вишиваю, плести – плету. Останнім часом захопилася м’якими іграшками, зокрема, виготовленими у техніці ляльки Тільди. Терміном Тільда називають іграшки норвезького автора Тоне Фінангер. Її техніку перейняли інші автори. Для виготовлення Тільди використовуються лише натуральні тканини, тому такі іграшки робити важче. До речі, руки-ноги у ляльки згинаються. Кожна фігурка, виконана у цій техніці, індивідуальна. Я, наприклад, вдягаю ляльку в одяг з українським орнаментом. Фігурки частіше використовують як елементи інтер’єру, але Тільда може стати і справжнім хранителем домівки, і забавкою для дитини».

Захоплення Наталі Михайлівни пов’язане з основною професією, вона – вчителька трудового навчання. Ляльками, зокрема мотанками, жінка займається вже більше п’яти років. Ця справа захопила і учнів, які із задоволенням мотають собі забавку-оберіг.

«Перше значення ляльки-мотанки – саме служити оберегом, – продовжує майстриня. – Найпоширеніша лялька – берегиня. Її виготовляють з піднятими догори руками, таким чином вона закликає благодать у родину. Якщо берегиня з опущеними руками – це символізує прохання до землі про гарний врожай. Є у моїй колекції ляльки-багаторучениці, у яких шість та більше рук. Такий оберіг актуальний для сучасного життя, адже жінка має встигнути скрізь: і їжу приготувати, і дітей доглянути, і попрати, і чоловіка вислухати. Особливість українських мотанок у тому, що на обличчі у них зображений хрест – символ сонця. Це робиться для того, щоб ляльку неможливо було уособити з якоюсь конкретною людиною, щоб на ній не ворожили».

Мамине захоплення перейняла і донька Фаїна. Щоправда, дівчині більше подобається вишивка, живопис. Свого часу картини дівчини посідали призові місця на різних всеукраїнських конкурсах. Нині Фаїна закінчила обласний ліцей-інтернат і мріє про професію модельєра.

Хоч увесь будинок родини – наче виставка, жодної роботи майстрині не продали. Якось у Сатанові на фестивалі народної творчості Наталя Михайлівна і Фаїна виставляли свої вишивки. За одну сорочку їм пропонували аж 700 доларів. Але… якось стало шкода продавати. Кажуть, дарувати роботи значно приємніше.

Подвір’я Наталі Михайлівни нагадує ботанічний сад. Тут, крім звичних для нас огірків, помідорів, картоплі, яблук та вишень, ростуть лимони, фініки і навіть бананове дерево. Ще школяркою Фаїна в Малій академії наук захистила роботу щодо вирощування лимонів в наших умовах. На обласному етапі її робота посіла третє місце. Тож знає, як вирощувати екзотику. Каже, що лимонам потрібно багато заліза, а от «хімії» не признають. А взагалі вони невибагливі у догляді і родять непогано, принаймні лимончик до чаю родина має завжди. А от банани у Кузьмині не родять, бо для цього потрібен спеціальний мікроклімат. Але самі дерева ростуть гарно.