В місцеві ради – тільки вибрані!

Як усе починалося

Запевнень на тему, що парламент таки прийме закон про місцеві вибори за принципом «відкритих» списків, було надто багато, щоб у них повірити. Першим «дзвіночком», що проблеми таки будуть, стало затягування з остаточною версією законодавчої ініціативи, покликаної змінити виборчу систему. Цей документ, де виборцю мало б делегуватися право визначати персональний склад рад через преференцію кандидату із запропонованого списку, мала народити експертна група, яку очолив особисто Володимир Гройсман. «Буксування» у роботі групи стало сигналом – у кожної політсили буде своя версія, як мають обиратися місцеві ради. І наслідки не забарилися. 

зареєстрували аж чотири законопроекти, які швидко охрестили законопроектами Тимошенко (2831), Федорука або Асоціації міст (2831-1), Парубія, Черненка і експертів (2831-2) і Князевича 2831-3, хоча останнього в авторстві не виявилося. Кожна законодавча ініціатива пропонувала радикальні, а відтак непоєднувані між собою виборчі системи та їх гібриди. Тож це був вже не дзвіночок, а такий добрий дзвін. З перелічених законопроектів на дотримання принципу «відкритих списків» тягнув, і то – частково, лише законопроект Парубія, Черненка і експертів (2831-2). Проте це не заважало його авторам, як і, до речі, розробникам інших вказаних ініціатив, називати його «єдиним, що втілює принцип відкритих списків». Тому до останнього, саме законопроект Парубія, Черненка і експертів вважали фаворитом і давали найбільше шансів на успіх. Тим паче, низка відомих експертів у галузі виборчого права істотно підсилила 2831-2 не тільки участю у колективі, а й поїздками по регіонах з поясненням усіх його особливостей (окрім принципу розподілу мандатів, який чомусь тримався у секреті) та фоновою дискусією.

Проте «візантійщина» спрацювала 18 червня 2015 року не тільки у випадку з голосуванням за звільнення Наливайченка. Як виявилося, в день голосування у депутатів були запасні варіанти.

Засідання на час, коли мали розглядатися законопроекти, вів перший віце-спікер Андрій Парубій. Він запропонував депутатам визначитися рейтинговим голосуванням, за котрий із законопроектів голосуватимуть за основу.

висловився щодо його походження: «ця система (2831-3) до німецької жодного відношення не має».

То звідки взявся цей химерний покруч, за який в останній момент проголосувало понад 270 депутатів? Автору цієї статті дав підказку один з експертів, чий підпис стоїть рід ініціативою «Парубій, Черненко і експерти». І виявилося – дійсно плагіат, та ще й з власним доробком, котрий істотно погіршив запропоновану ще 14 років тому модель виборчої системи в Україні. Так що знайомтесь – законопроект народних депутатів третього скликання 7310, зареєстрований 18 травня 2001 року. Він передбачав вибори депутатів Верховної Ради України за наступним принципом: уся територія поділяється на 225 виборчих округів, у яких дозволяється самовисування (sic!) а голоси, віддані за кандидатів, висунутих партіями (блоками), одразу зараховуються до єдиних партійних балансів. Перше місце у кожному окрузі дає можливість отримати мандат одразу. Без усяких бар’єрів, чим забезпечує принцип представництва. Решта – усе, як в 2831-3 – рейтинг всередині списків партій (блоків) , щоправда, не за відсотком, а за кількістю отриманих голосів. Відчуваєте різницю із механізмом законопроекту Князевича? Ото ж бо й воно! А найголовніше – у кого розробники 2831-3 запозичили, хоч і спотворили, власне, ідею? І от тут найцікавіше, що, на думку автора статті, ще допоможе нам у справі виборчого закону для місцевих виборів.

приходить розуміння залишити чинну редакцію закону.

Проте, окрім як на вето Президента, є ще надії і розрахунок на простий провал у другому читанні одіозного і невиправданого 2831-3. Через нестачу голосів. Ці надії базуються на наступному. Депутатські фракції у парламенті висловлювали чимало практичних настанов, щодо того, що законопроект слід увільнити від 2-х кандидатів в окрузі, понизити бар’єр, забезпечити представництво в рай- і облрадах. А ще, сподіваюся, будуть зартикульовані цього тижня – запровадити самовисування, ліквідувати корупційну норму про двох кандидатів у територіальному виборчому окрузі. Фантастика, скажете? Ну гаразд, мріємо, чого ж тут!

А як, до речі, тоді бути з феодалізмом блоків, ганебною мажоритаркою, котрою просякнутий законопроект і наміром зняти норму про двотурові вибори? Остання потрібна, як повітря, мінімум одній групі всередині парламенту, а там, диви, і інші підтягнуться.

Якщо ці суперечності усунуті не будуть, з великою імовірністю можна припустити, що у другому читанні депутатська рука таки здригнеться.

Так що з нетерпінням чекаємо на поправки, засідання профільного комітету і зріз настроїв всередині фракцій. Та поки що шанси діючого закону залишитися на ці вибори знову починають рости.

Олександр Ганущин, Депутат Львівської обласної ради, “LB.ua”