В Хмельницькому частували медовими квашеними огірками та «хріновими цукерками»

Вперше у нашому місті відбулася подія такого рівня. Відомі українські шеф-кухарі та ресторатори зібралися за одним столом для обговорення концепцій розвитку подільської кухні та особливостей використання продуктів нашого місцевого виробника для приготування популярних страв. У рамках цього заходу, люди, які за запахом можуть визначити температуру просмажування стейку та як справжні чаклуни маніпулюють ароматами, смаками й кольорами, поділилися одне з одним своїм досвідом та кулінарними секретами.

Поділитися своїми секретами зібралися ресторатори та шеф-кухарі з Вінниці, Херсону, Одеси, Львову тощо.

Але родзинкою гастрономічного засідання стала дегустація місцевих знакових продуктів – зіньківської ковбаси та хлібу й вінницького сала та хрону.

Зіньківську ковбасу знають та люблять далеко за межами Хмельниччини.

Му

Вінницьке сало є навіть у Музеї сала у Львові.

Крім того, кожен із присутніх зумів із гідністю оцінити самобутню гармонійність подільської кухні. Адже кухарі ресторації постаралися на славу, приготувавши справжні кулінарні шедеври – начинку з м’ясом та білими грибами, мамалигу з сиром та шкварками, карпаччо по-українськи з буряка та козячого сиру, квашені огірки з медом, гарбузові паляниці із соусом, голубці із виноградного листя з гречкою на подушці із морквяного пюре… І, звісно ж, король кожного українського столу – славнозвісний борщ. Але також не простий, а із чорносливом. Проте найбільше змусили здивуватися не лише пересічних журналістів, але й маститих кухарів, шоколадні цукерки з пікантною начинкою із хрону власного виробництва та різноманітні настоянки, якими так славиться «Шпігель» – «зубровка», «лимонівка», «кминівка» та «журавлина».

Шоколадні цукерки з пікантною начинкою вразили всіх.

«Подільський край займає велику територію – починаючи від Тернопільщини й закінчуючи Черкащиною й Кіровоградщиною. Тому палітра продуктів, які використовували подоляни є дуже обширною, – каже керуючий ресторанами «Ресторація Шпігеля» та «Південна Брама» Артем Блаута. – Подільська кухня дуже схожа з кухнею інших регіонів України, але вона, все ж таки, має свої особливості. До прикладу, подолянам властиво використовувати у приготуванні своїх страв сухофрукти. Також у нас на Поділлі є дуже багато водойм, тож і не дивно, що річкова риба посідає на нашому столі почесне місце. Якщо казати про випічку, то на території нашого краю переважає пісочне тісто, але раніше технологія його виготовлення трішки відрізнялася від сучасної. Так замість вершкового масла господині використовували смалець. І взагалі, у нас поширенішими є страви зі свинини, ніж із яловичини. Сало, підчеревина та шкварки для нас незамінний атрибут, як і багато років тому.

“Подільська кухня цікава та автентична”, – каже Артем Блаута.

Ми почали розвивати культуру використання локальних продуктів (вирощених у нашому регіоні – прим. автора) ще вісім років тому. На сьогодні сировина, яку ми застосовуємо для приготування страв у наших ресторанах, на 95% складається із продукції подільських виробників. Це і крупи, і овочі, і м’ясо, і молочка. Так ми робимо свої м’які сири на кшталт філадельфії та рікоти, виготовляємо свій йогурт, лимонад, хрін тощо».

“Ресторація Шпігеля” на 95% використовують у приготуванні страв продукцію місцевих виробників.

«Ми маємо продукти, які вже давно є справжніми кулінарними брендами, слава про які вже давно вийшла за межі Поділля, – каже одна із засновників клубу подільської кухні вінничанка Олена Павлова . – Вони прописуються окремою стрічкою в меню в багатьох ресторанах Львова. До прикладу, Музей сала у місті Лева на 80% складається саме із вінницького сала.

«Ми маємо продукти, які вже є справжніми кулінарними брендами”, – каже Олена Павлова.

Ще одним показником є те, що багато ресторанів в Одесі навіть знімають із меню печену картоплю, якщо в них не було поставки бульби з Вінниці. І це не дивно, адже ще 70 років тому її прославила проста повариха з села Уланів, що на Вінниччині, Глафіра Дорош. Ця жінка не лише «підсадила» на цей рецепт усю країну, а навіть отримала орден «Трудового прапора» за страву «картопля по-уланівськи», яку нині можна знайти в меню ресторанів Росії, Америки, Канади, Ізраїлю, Німеччини. Саме тому я переконана, що місцева продукція цілком може стати брендом, який слід просувати в усіх закладах громадського харчування».