Три закони війни від полковника, який отримав поранення у зоні АТО

 Хмельничанин Денис Цяцкун із травня по липень 2014 року виконував військовий обов’язок на сході країни. Служив прикордонник у районі Станиці Луганської.

Військовий майже нічого не розповідає про місяці служби, про те, що довелось пережити, лиш додає: «Після АТО став дорослішим. З’явилось внутрішнє відчуття, що щось вікове змінюється у психіці. Це – як крок на кілька біологічних років вперед. Починаєш цінувати життя, бо розумієш, що в наступний момент все може закінчитись, а ще є список незавершених справ. Треба жити, і жити вже. В АТО ти розумієш ціну справжньої дружби».

На Сході полковника поранили в ногу. Після поранення чекала довга реабілітація. За його словами, близько півроку знадобилось, щоб знову почати повноцінно ходити. Денис Цяцкун родом із Хмельницького. У минулому – випускник Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Минуло 16 років, і він після охорони кордонів та участі в АТО повернувся в стіни альма-матер, для того щоб виховувати курсантів. 

«Працювати в академії цікаво. Робота з молодими людьми, які ще не до кінця розуміють, чого насправді туди прийшли, – говорить він і додає, – «Я намагаюсь виховати в курсантів правильне ставлення до життя і сприйняття світу. Основою всього є патріотизм і розуміння того, що ми маленька, але горда країна. Патріотизм – це база, без якої решта спілкування просто немає сенсу».

Полковник вважає. що мир на Донбасі буде ще не скоро

Про війну курсантам розповідає не все, каже, що до всієї правди не голові ні вони, ні будь-яка доросла людина. Прикордонник стверджує, що головне на війні – не померти, друге – не дати померти ближньому, і третє – перемогти.
«Всі ці речі настільки взаємопов’язані, що розподіляти їх по порядку першочерговості чи важливості дуже важко. Бувають ситуації, коли перемога стоїть на першому місці, – каже військовий. – Закони ці діють не тільки на війні, а й в буденному житті. На війні просто трохи умови жорсткіші».

На його думку, будь-яка війна, не тільки в Україні, стається через зіткнення сфер чиїхось інтересів. Песимістично, але Денис Цяцкун не бачить і перспектив завершення АТО.

«Вона безумовно не буде безкінечною. Росія створила такі умови, коли війну веде із підтримкою місцевих жителів. Це все наслідки постійного «промивання мізків», інформаційної агітації. Навіть якщо країна-агресор піде зі сходу, сумнівають, що там будуть наші друзі. Років 25, поки відбудеться зміна поколінь, ми не зможемо нормально взаємодіяти з Донбасом» – розповідає прикордонник.

Каже, що люди всюди однакові, але в кожній області і регіоні є своє нюанси. Схід територіально й історично дотичний до Росії. Там є люди, які по 4 рази в житті були в Москві, але жодного в Києві.

«Сам регіон векторно прив’язаний до Росії. І я не знаю, як це побороти можна. Там живуть не погані люди, але їх зараз поставили в такі умови, що вони стали жорстокими. Демонструють реакцію ображених діти, і образила їх якраз Україна». Полковник Цяцкун військовим став випадково. «Хотів бути перекладачем-референтом. Мені порадили вступати на дуже хороший факультет в прикордонній академії. Так я став військовим», – розповідає, посміхаючись, прикордонник.

За його словами, він ішов стопами дідуся, котрий працював у міліції. У свої 38 має не одну нагороду. Це відзнака Президента України — медаль «За військову службу Україні», орден Богдана Хмельницького IIІ ступеня, медаль “Учасник АТО”, медаль “За сумлінну службу” та медаль “За бездоганну службу”.

«Я вже й всіх не пам’ятаю, – посміхаючись, говорить прикордонник. – Обов’язок кожного військового – пам’ятати про людей, з якими він служив. Ми маємо зберегти їх подвиг, не наш, не свій, а їх. Бо багатьох бійців уже нема в живих, тому потрібно говорити про них, щоб пам’ять їх жила».