Точка зору: Єгор Фірсов: Валентин Наливайченко – один з тих «ударівців», досягненнями яких можна пишатися

– Сьогодні, актуальною є ситуація, пов’язана з двома захопленими в полон російськими спецназівцями. В російської сторони контрпропаганда на цей рахунок чітко прописана: захоплені в полон – або «бувші», або «заблукалі».Чи є у нас можливість ефективно боротися з такою інформаційною атакою? 

Насамперед, слід відмітити хорошу роботу СБУ, оскільки саме вони проводили цю операцію. Ми кожного дня бачимо, що СБУ добре робить свою справу і затримує тих чи інших диверсантів, сепаратистів. Що ж стосується цих двох (російських спецназівців), то вони призналися, що є військовослужбовцями російської армії. Однак та сторона (Російська Федерація) це заперечує. 

– Яким чином можна протидіяти такій тактиці? 

Я вважаю, що слід захоплювати якомога більше таких людей і брати у них коментарі, а також якомога більше показувати це нашим європейським партнерам як докази того, що на території України (Донецької та Луганської областей) дійсно працюють спецслужби Російської Федерації. Важливою видається можливість обміну вказаних диверсантів на наших громадян (в тому числі Надію Савченко та Олега Сенцова). Надія Савченко для українського народу та й для російського є певним індикатором програшу та/або виграшу, оскільки, випустивши Надію Савченко, Путін покаже свою слабкість.

Як зазначає депутат, політика президента Російської Федерації замаркована та примітивна: декларують, що військ Російської Федерації на території України немає; що в Україні необхідно визнати республіки, при цьому, зробивши вигляд, що Захарченко, Пушилін та ін. – це лідери Донбасу.

– Чи вплинула війна і на Вашу сім’ю?

У мене два двоюрідних брата і одна двоюрідна сестра. Ці люди зараз воюють по той бік окопів. Мені 26 років, всі ці роки я спілкувався з ними як з рідними… Спочатку ми з ними спілкувалися, але діалог не вдавався. Через хвилину ми кидали слухавки. Цікавим є те, що вони називають мене «карателем», «хунтою», «зрадником» і «фашистом».  Я, в свою чергу, їм відповідаю: друзі, ну який я фашист? В цих стосунках все дуже складно.

Сьогодні, населення України виступає проти поширення сепаратистських настроїв на Південному Сході країни. Громадяни України та весь світ, окрім агресора бажають миру.

На думку, молодого нардепа, головним завданням для нас залишається боротися за громадян та територію України, за розум людей, пропагуючи свою інформаційну політику.

Ми повинні боротися за національні інтереси, інакше ця лінія з колючою проволокою завтра буде проходити по Дніпропетровській області, а потім – до самого Києва.

Спілкувався Євген Кузьменко

на правах реклами