«Резо не раз казав, що росіяни вже забрали частину Грузії, тому України він для них не віддасть».

0

Напередодні Великодня молодий грузин загинув на посту під час виконання завдання. В ході боїв під Авдіївкою військових обстріляли з міномета бойовики.

На початку квітня Резо (так його називали близькі) демобілізували, але чоловік вирішив продовжити службу в Збройних силах України за контрактом. Його командир, пан Андрій, (прізвище та звання просив не називати) характеризує бійця Циклаурі як відважного та справедливого.

«За два роки на цій війні я бачив багато бійців, однак Резо Циклаурі був одним з найкращих, кого я знав. Справжній воїн, патріот, гідний син Грузії та України», — написав у соціальній мережі його командир.

Провести в останню путь Резо приїхали бойові товариші, з якими чоловік перетинався на фронті. Але вони запам’ятали його як надзвичайно доброго та веселого грузина.

«Після мобілізації разом проходили навчання. Однак на службу були зараховані у різні бригади. Вдруге з Резо зустрілися на Донеччині поблизу Костянтинівки — наші бригади навіть там дружній матч у футбол грали. Резо любив Україну. За неї й життя віддав», — згадав у ромові побратим з Теофіполя.

До війни Резо вів господарство, дбав про свою дружину та донечку. Щоб у домі всього вистачало їздив на заробітки.
«Кілька років тому допоміг Резо працевлаштуватися в Києві, пізніше він їздив в інші міста на роботу, — розповідає друг дитинства та кум Дмитро. — До роботи був меткий, не цурався».

Ще рік тому Ревазо визволяв із полону меншого брата Сашка, навіть пропонував себе в обмін на нього. «То треба було бачити горе цього чоловіка, як він плакав, коли дізнався що меншого брата тримають у неволі. Він увесь час повторював: «Краще б забрали мене, а не його». Ще з дитинства опікувався Сашком, він і не хотів його на війну відпускати. Коли самому принесли повістку, то без вагань пішов на війну», — розповіла сусідка Марія. Ревазо буквально витягнув з полону меншого брата Олександра.

Чоловік вважав обов’язком захищати Україну, бо вже колись так само Росія розпочала війну на його Батьківщині — Грузії. Резо не раз казав, що росіяни вже забрали частину Грузії, тому України він для них не віддасть. Ревазо брав участь в Революції Гідності, був одним із захисників Донецького аеропорту. Після демобілізації лишився на службі, аби далі боронити країну від російського окупанта.

«На третій день служби на новій позиції його застала смерть. Загинув Резо героїчно: після проголошеного режиму тиші, його пост обстріляли з міномету. Рани були не сумісні з життям— осколком пробило шию», — повідомив обставини загибелі командир.

У загиблого залишилася мати, брат, дружина і дві донечки. Поховали героя на сільському цвинтарі. Односельчани провели Резо в останню путь стоячи на колінах. А його могилу осипали квітами.  Друзям дитинства чоловік запам’ятався веселим, життєрадісним та щирим. А для сім’ї він залишиться люблячим сином, братом, батьком та коханим чоловіком.

Ревазо Шотаєвич Циклаурі народився 2 липня 1984 року в селі Лапанкурі, Телавського району в Грузії. Освіта — 9 класів. У 2004 році служив у Лавах Грузинської армії, де отримав військову спеціальність — стрілець прикордонного загону.

Ірина Погребняк, газета “День за днем”

6 Травня, 2016 |

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Vantage Theme – Powered by WordPress.
Перейти до панелі інструментів