Реформа запізнюється через балачки

Ми багато говоримо про реформу, про передачу влади народу і нарешті від балачок маємо шанс перейти до конкретної справи.
Ідеться про перший етап, коли ми нарешті повинні поставити всі крапки над «і» стосовно самого поділу території на первинні одиниці, а саме громади. Але робити це потрібно виважено, грамотно, кваліфіковано. І передовсім максимально враховувати думку місцевих жителів, за якими має бути останнє слово, але не забувати про законодавче підґрунтя об’єднання.
Нині часто лунають слова «децентралізація» та «дерегуляція». Хоч би хто що говорив, але в їхній основі насамперед фінансові відносини між центром і міськими, сільськими та селищними радами. Уже набили оскому розмови про несправедливий розподіл бюджетних коштів, які йдуть «нагору», а потім повертаються, пройшовши крізь надзвичайно густе і не зовсім прозоре «сито». Така схема нагадує насос, який працює в одному напрямку. Якби місцеві громади одержували бодай половину того, що перераховують, то вони б швидко розквітли і ми не ламали б списів навколо десятків нинішніх проблем. Це по-перше.

По-друге, зі створенням місцевих громад значно посилиться їхній контроль за використанням кожної бюджетної копійки. Польська практика переконує, що поза увагою громади не залишається жодне питання, пов’язане із власноруч заробленими грошима. Буде створено здорову атмосферу, в якій не знайдеться місця корупційним бактеріям.

По-третє, розвиток територій неодмінно позначиться на місцевому бізнесі. Підприємці самі підуть туди, де їхні інтереси матимуть успіх.

По-четверте, мінімізується зв’язок об’єднань — громад з районними та обласними структурами. Уже не голова ОДА чи Президент призначать на місце керівника – це буде особа, яку обрала громада. Залишаться функції загальнодержавного значення, а як розвивати власну територію, вирішуватимуть виключно місцеві жителі. Перелік переваг можна продовжити. Але якщо хтось вагається чи навіть заперечує потрібність реформування, той, як правило, турбується не за громаду, а за власний портфель чи крісло. Придивіться уважніше до тих, хто саботує цей процес – що це за керівники, і чому вони так роблять? Цікавить їх єдине запитання: чи часом не втратять вони свої повноваження або вплив після проведення реформи?
У питаннях реформи, як і в інших справах діє принцип: хто хоче щось зробити – шукає можливості, а хто не хоче – причини.