Речі в хмельницьких музеях: чіпати чи ні
0«Хмельницький художній музей – заходиться в центрі міста, але його зовсім не видно, хоча мав би бути помітним», – ділиться першими враженнями про проскурівський мистецький простір лекторка.
В Україні взагалі музеї в цікавому стані, адже часто немає грошей на відповідне освітлення, картини вивішують аби як, а ставлення більшості людей до музею, як до чогось застарілого та завмерлого, вважають знавці.
Найпоширеніша помилка, яка теж була помічена в нашому музеї, це – вивішування картин між вікнами, якщо це спеціально непередбачено композицією, або якщо це не сувенірна крамниця. За словами лекторки Хмельницький обласний музей типовий український формат, щоб проаналізувати та знайти похибки та висловити побажання треба провести дослідження та огляд.
За словами пані Катерини, той факт що Хмельницький обласний художній музей впустив до себе такий проект як «Розчарування речі» вказує на те що надія є. Адже, динаміка, відкритість до експериментів та інтерактив – запорука прогресу сучасного музею.
«Музеї в Україні не популярні і я вважаю що це проблема і з цим треба якось працювати. Ці лекції хоч не завжди рушійні, але вони активізують це питання і це вже добре. Для мене важливо щоб хмельницький музей розвивався, але в ньому не відбувається ніяких сучасних явищ, а такі лекції вони пробуджують місто і ведуть людей в музей. На жаль, більшість хмельницьких митців не бачать свого майбутнього в рідному місті та їдуть в більші міста, але переконана що нам треба більше працювати над підвищенням рівня освіти, розкриттям маленьких периферій і впевнена що це можливо», – поділилась своєю думкою мистецтвознавець Аніта Немет.
Про хмельницьких студентів-дизайнерів та їхнє відношення до мистецтва розповіла старша викладачка кафедри дизайну Хмельницького національного університету Олена Михайловська. «Якщо у студентів не буде художнього середовища, поля для спілкування – немає про що говорити, цей музей саме для цього був створений. Співпраця між студентами факультету дизайну ХНУ і художнім музеєм на рівні відвідування та спілкування з творами мистецтва. На рівні професіональному, поки що немає співпраці. В навчальній програмі є історія мистецтва, але немає історії сучасного мистецтва, незважаючи на це деякі студенти все ж таки мають амбіції персонального творення», – переконана викладачка.
Також, пані Олена зазначила, що завжди в будь якому місті завжди є певний відсоток людей, яких цікавлять мистецькі заходи, але просування та актуалізація мистецтва дуже залежить від засобів масової інформації.
«Про музей треба говорити, раніше музей був сам по собі – люди туди потрапляли, але нічого активного там не відбувалось. Можливо експозиції були нерухливими. Можливо у нас задовго був соцреалізм та люди звикли що мистецтво не може бути іншим та більш експериментальним, тому авангардисти були й заборонені на початку двадцятого століття. Зараз ситуація інша, і наш музей є унікальним в своєму роді, адже колекції, які збирали протягом останніх тридцяти років створили дуже гарну базу для навчання наших дітей. Не зовсім ще готові до роботи з дорослою аудиторію, адже не мали ніколи такої практики, але поступово набираємось досвіду», – розповіла директор Хмельницького обласного художнього музею Лариса Чернова.