Політв’язень Комарницький: за антирадянські листівки нам призначили розстріл, але трибунал змилостивився, давши 25 років ув’язнення

Сьогодні Зіновій Комарницький очолює Хмельницьку обласну організацію Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих. Чоловік родом зі Львівщини, ще у юних роках пережив першу російську окупацію. Зіновій Андрійович згадує: «Я бачив антилюдський, антиморальний дух першої окупації Росії в західних областях. Тоді я бачив закатованих людей у в’язницях. Водночас відчув те, що німецькі нацисти теж не друзі Україні». Тому у 16 років юнак вступив до молодіжної ОУН, зв’язавши свою долю з повстанською армією.
Пан Комарницький закінчив Самбірське педучилище і почав працювати вчителем. Також він активно вів свою підпільну діяльність. «Переслідування було таке, що з’єднання ОУНівців взагалі було не можливе. Я працював вчителям, але допомагав підпільно загонам УПА. Нас було 6 чоловік у боївці. Ми допомагали чим могли. Розповсюджували антирадянські листівки, збирали гроші в населення», – розповідає політв’язень.
Збирати гроші для повстанської армії було особливо важко та небезпечно. За словами Зіновія Андрійовича, перед тим, як звернутися до людини за допомогою, вони її дуже довго вивчали. Дізнавалися чим вона живе, чим «дихає», щоб бути впевненими, що їх не здадуть в КГБ.
Але здав групу повстанців свій, один з членів їхньої боївки. «Мали на озброєнні, гвинтівку, рушницю, два пістолети, але зрадник видав нас. Невдовзі ми всі шестеро були заарештовані, разом зі зрадником, – говорить пан Комарницький. – А далі військовий трибунал. Прокурор просив вищої міри покарання – розстріл, але військовий трибунал змилостивився і дав кожному з нас по 25 років ув’язнення».
Відбував покарання Зіновій Андрійович на Воркуті, в шахтах. Був учасником страйкової боротьби, яка перекинулася до них з Норильська. Повстанець входив до страйкового комітету, за що потрапив до штрафного табору. Усіх в’язнів, які були у комітеті, після страйку повезли у тундру на розстріл. Але, як розповідає ОУНівець, в останній момент перед стратою їх помилували, відправивши знову на підземні роботи.
Коли помер Сталін, для ув’язнених була велика радість. Зіновія Комарницького у 1956 році звільнили. Після повернення з ув’язнення його не прописували в Західних областях. Тому він був змушений виїхати на південь України в Одеську область, куди виїхали також його батьки, щоб уникнути заслання в Сибір. Там він влаштувався на роботу вчителем, у 1958 році одружився. Але через відбиток минулого чоловік змушений був знову переїхати. Тоді пан Комарницький відправився на Хмельниччину, де почав викладати математику й історію у школі-інтернаті.

У дев’ятнадцять років Зіновій Комарницький став політв’язнем

Тепер Зіновію Андрійовичу 84 роки, він і зараз залишається активним громадським діячем. Повстанець зізнається, що й сьогодні дуже вболіває за долю України, переймається ситуацією на Сході України.
«Треба правильно оцінити ситуацію і визнати, хто є насправді нашим споконвічним ворогом, який здійснює інтервенцію на території України – Російська Федерація. Вона вже більше року як анексувала Крим, тепер вона послала російських вишколених солдат на територію Донбасу, Луганська. Це страшна війна, – ділиться колишній політв’язень.
Роздумуючи над причинами анексії Криму, чоловік говорить: «Насамперед треба оцінити якість збройних сил України. Вони попередньою владою часів Януковича були практично знищені. Була знищена майже вся військова техніка. На найвищі військові посади призначалися навіть не громадяни України, а росіяни. У такому становищі опинилася українська держава й її збройні сили. Тому, головна причина анексії Криму – Україна на той час не мала збройних сил, які могли протистояти російській агресії».
Але становище змінюється. За словами Зіновія Андрійовича, не дивлячись на те, що російське керівництво посилає все нові сили армії, застосовує практично всю військову техніку, українські збройні сили вже не ті, які були на початку 2014 року. «Це нова якість українських збройних сил, нова якість оборонців української держави. Це навчені солдати, змінене командування українською армією. Це більша поставка сучасного озброєння, – зазначає він. – Ми гордимося нашими солдатами. Я не сподівався, що українська молодь стане такими нездоланними захисниками української землі. Це чудо світу».
Повстанець впевнений, що агресію Росії можна буде перемогти, якщо все українське суспільство стане на захист рідної землі. Коли все суспільство дасть весь свій економічний потенціал на потреби озброєння. «Насправді зараз багато людей пробудилося. 70% населення України виступило проти того, щоб надати автономію Донбасу. Раніше мало народів світу знали, що є така нація, як українці, – розмірковує Зіновій Комарницький. – А тепер боротьба української нації з російськими інтервентами привела до того, що весь світ пізнав про героїчний український народ і його державу, яка захищається від могутнього ворога».
Пан Комарницький вважає: Україна не одна. Вона огороджена світовою цивілізацією. Західні сусіди розуміють, якщо східний вал буде перейдений московськими інтервентами, то черга за ними. Тому вони підтримують Україну. «У боротьбі з Росією важливо, щоб Захід і далі посилював економічний тиск. Це сотні мільярдів втрат для Росії. Вона не витримає цього фінансового ярма, – говорить колишній політв’язень. – Ми ж не дамо себе поглинути, буде зроблено все, щоб приборкати агресора».