Подорожуємо Хмельниччиною. Кримсько-карпатські краєвиди та легенди про Кармалюка

За 10-15 кілометрів від Кам’янця-Подільського серед Подільських Товтр, лісів і озер прихистилося невеличке село з романтичною назвою Привороття. Через те, що у Кам’янець-Подільському районі є ще одне село з такою ж назвою, Привороття, про яке йдеться, отримало приставку Друге (мабуть, тому що значно менше за кількістю населення).
Привороття Друге привертає, в першу чергу, фантастичною природою, яку важко охарактеризувати кількома словами. Річ у тім, що тут поєдналися дуже різні краєвиди: один пагорб, порослий лісами, нагадує Карпатські гори, інший, кам’янистий, з низькою рослинністю, схожий на Крим. А неподалік від села є гігантський піщаний кар’єр. Багата уява може перетворити його на старовинний амфітеатр чи взагалі марсіанський пейзаж…
Ці мальовничі землі люди вподобали з давніх-давен. Про це свідчать місцеві археологічні знахідки. На Кармалюковій горі, на якій розташовується однойменний заказник, збереглася археологічна пам’ятка – городище слов’янського поселення ХІІ-ХІІІ століть (задовго до слов’ян тут жили скіфи). Під час розкопок науковці знаходили на городищі зброю, знаряддя праці, прикраси, залишки давніх поховань.

Кар’єр біля села.

Чи був Кармалюк?
Ось ми і дісталися до Кармалюкової гори – найвідомішої товтри в околицях Привороття. Найкраще дістатися на вершину стежкою, яка починається біля кам’яної плити з надписом «Заказник Карамалюкова гора». Її прикрашає вершник-барельєф, мабуть, той самий народний месник, на честь якого назвали пагорб.

Помітити вхід у заказник просто.

Чи бував тут насправді Устим Кармалюк, невідомо. Місцеві легенди оповідають, що на цьому схилі, посеред дрімучого лісу, повстанець переховувався від панів та навіть збудував потаємний палац, де зберігав величезні багатства. Бідняки приходили до Кармалюка у пошуках кращої долі, однак ватажок у свій загін брав лише найхоробріших чоловіків, які не боялися загинути заради правди. Якось пани провідали про скарби Кармалюка і вирішили забрати їх, а заодно ще й захопити сміливця. Велике військо підійшло до палацу, і перед ним відчинилися двері. Коли пани зайшли всередину, гора затряслася і поглинула злих людей. А вцілілий Кармалюк подався в інші ліси. Він ще довго переховувався в диких місцях і захищав бідняків від кривди. Ось така легенда існує про Кармалюкову гору. Однак зовсім не дивно, якщо подібними переказами про народного месника багаті інші подільські села.

На Кармалюковій горі.

Місцевий заказник – це справжній рай для ботаніків, де росте чимало рослин, занесених у Червону книгу, багато ендемічних видів (ростуть лише в цій місцевості). Є тут цікава рослина з великими жовтими квітками, яку народ наділив магічними здібностями. Це розрив-трава, яка вистрілює насінням, якщо натиснути на її стиглий плід. У народі її називають «не руш мене» чи «недотика». У фольклорі йдеться про те, що ці маленькі насіннєві вибухи здатні зламати найміцніші грати. Кармалюк завжди носив рослинку з собою, і саме тому міг утекти з будь-якої в’язниці.

Городище слов’янського поселення ХІІ-ХІІІ століть.

Через село тече річка Мукша, є тут три озера, в яких купаються та ловлять рибу. Біля підніжжя гори над річкою можна розгледіти руїни старовинного млина. Залишки стін, порослі високою кропивою, купи каміння та віконні рами справляють трохи гнітюче враження. За готичними вікнами млин можна датувати, як мінімум, кінцем ХІХ століття. З млином пов’язана ще одна легенда про Кармалюка. Нібито у місцевого мельника була дуже гарна донька. Кармалюк, який закохався у дівчину, приходив до неї на побачення. Судячи з попередньої легенди, ходити йому було недалеко, з сусіднього пагорба.

У селі багато є річка і ставки.

Рукотворні печери
Ще одне цікаве місце у Приворотті, яке має значно сучасніше походження, – це штольні. Щоб побачити їх зовні (на жаль, входи у печери закриті великими металевими дверима), потрібно видертися на іншу товтру – Вербецьку гору (неподалік є село Вербка, можливо, на честь неї називається пагорб).

Кримські краєвиди Привороття.

Підйом тут крутіший, ніж на Кармалюкову гору, однак він того вартий. На відміну від порослої лісом товтри із заказником, Вербецька гора має низьку рослинність (тут буяє ялівець, шипшина), а тому з неї відкривається гарна панорама села. У дзеркальній поверхні ставків відбиваються навколишні лісисті пагорби, а вдалині видніється будівля дитячого санаторію «Лісова пісня». Місце для відпочинку і лікувальних процедур вибране дуже вдало. Здається, сама природа у Приворотті здатна лікувати від багатьох хвороб. А як тут тихо і затишно, навіть важко уявити, що зовсім поряд живе стотисячне місто…

Вид на село із Вербецької товтри.

Повернімося до штолень. Це рукотворні печери, де наприкінці 1950-х років почали видобувати вапняк. Спочатку за допомогою вибухівки з гори вибрали частину порід, а потім каменерізні машини розпилювали вапняк на блоки. Таким чином утворилося плато з невеликим кар’єром. Потім почали видобувати породу із самої гори, таким чином утворилася шахта, яка складається з трьох ярусів штолень.

Приворотські штольні.

У 90-х любителі гострих відчуттів лазили глибокими темними коридорами, які налічували кілька десятків кілометрів у довжину. Однак тепер гігантські входи, через які могли заїхати вантажівки, під замками. Кажуть, що всередині вирощують гриби.

Вхід в одну із штолень.

Привороття Друге – село, у яке хочеться повертатися знову і знову. Тут немає бурхливого життя чи цікавих архітектурних пам’яток, зате є різноманітна природа: чудові кримсько-карпатські краєвиди, густі ліси, рідкісні рослини, чисті водойми, а ще спокій, дуже хороша енергетика і нескінченні легенди.

  Карпатьскі краєвиди Привороття.