Підприємця, який розчленував тіло колишнього працівника, судитимуть за вбивство з необережності

Раніше двоє суддів Хмельницького міськрайонного суду по черзі повернули прокурору обвинувальний акт за статтею “Вбивство з необережності” у кримінальному провадженні стосовно 44-річного підприємця, який розчленував тіло свого колишнього працівника і закопав рештки на території двох областей. Проте Апеляційним судом рішення обох суддів скасовані. Правова кваліфікація злочину залишилася без змін і злочинця судитимуть за вбивство з необережності.

На початку жовтня минулого року до міліції із заявою про зникнення чоловіка звернулася хмельничанка. Після кількох місяців пошуків зниклого, правоохоронці знайшли його вбивцю та розчленоване тіло. Вбивцею виявився місцевий підприємець, колишній роботодавець потерпілого.

“Потерпілий та його дружина тривалий час працювали у підприємця на ринку, а згодом між роботодавцем та дружиною загиблого зав’язались інтимні стосунки. Дізнавшись про це, законний чоловік навідався до коханця, – розповідає представник потерпілої сторони адвокат Олександр Сподаренко. – Але колишній роботодавець не побажав вести довгих перемов і у ході словесної перепалки перерізав йому горло ножем. Аби «замести сліди», відрізав убитому голову та кисті рук, розчленував тіло, склав його у мішки та валізи, вивіз за межі міста та закопав у полі”.

За словами адвоката, через декілька днів він знову навідався на склад, де сталась трагедія, забрав залишки трупа та вивіз їх на сміттєзвалище до Вінницької області. Після цього убивця зробив в приміщенні складу ремонт, поновив оздоблення на стінах і перефарбував підлогу.

Під тиском доказів підприємець зізнався у скоєному. Як зазначає представник потерпілих, чоловікові було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, а саме «Умисне вбивство», санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

“Проте в останній день слідства обвинувачення змінило свою позицію по відношенню до підозрюваного і вирішило, що чоловік вчинив вбивство через необережність (стаття 119). Санкція цієї статті передбачає покарання від трьох до п’яти років обмеження або позбавлення волі. А докази, які півроку збирали оперативні працівники міліції, виявились нікому не потрібними, – говорить Олександр Сподаренко. – Водночас з цим, у січні цього року, перебуваючи під вартою в Хмельницькому слідчому ізоляторі, підозрюваний запросив до себе нотаріуса, який посвідчив договір купівлі-продажу однієї з належних йому квартир. При цьому двоє малолітніх дітей загиблого не отримали ні копійки у рахунок відшкодування шкоди за смерть свого батька”.

Стосовно зміни правової кваліфікації злочину, вчиненого підозрюваним, пояснив старший прокурор прокуратури міста Вадим Наконечний: “Якщо людина безслідно зникла, або навіть настала її природна смерть, спочатку всі відомості вносяться до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 115 “Умисне вбивство”. Потім в ході досудового розслідування збираються відповідні матеріали, які оцінюють слідчі, внаслідок чого виноситься повідомлення про підозру, – повідомляє Вадим Наконечний. – На момент затримання обвинуваченої особи були підстави вважати, що вчинене кримінальне правопорушення є умисним вбивством. Однак у ході подальшого розслідування була проведена низка слідчих дій, серед яких слідчий експеримент з підозрюваним, експертизи, допити, які підтвердили іншу правильність кваліфікації, а саме — вбивство з необережності”.

Внаслідок цього подія була перекваліфікована на вбивство з необережності. З такою правовою позицією прокуратура міста звернулася до суду. У прокуратурі цю правову позицію вважають правильною і тому вони оскаржували рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акту.

“Для правильної кваліфікації злочину враховується тільки сукупність зібраних доказів. Хоча вчинений злочин можна вважати вандальським, нехристиянським, однак розчленування тіла здійснено після заподіяння смерті, – зазначає старший прокурор. – Відповідно до статті 115 Кримінального Кодексу, це виключає умисел особи на вчинення умисного вбивства”.

Адвокат потерпілих ж вважає, що “з цієї справи стирчать вуха корупції, породжені безкарністю і свавіллям прокуратури та слідства”. “Складається враження, що обвинувачення за будь-яких умов намагається допомогти злочинцю уникнути покарання. Адже коли потерпілий нібито сам впав горлом на ніж, як стверджує обвинувачений, він замість того, щоб надати йому першу допомогу, викликати “швидку” або покликати людей, стрибнув йому на спину і притис до підлоги, аж доки той не помер. В сукупності з розчленуванням тіла, знищенням слідів та іншими фактами, це і є кваліфікуючими ознаками злочину, які свідчать про умисел, а не про необережність в діях обвинуваченого”, — переконаний Олександр Сподаренко.