Під час візиту у Хмельницький учасники американського гурту «Tumbling Bones» розповіли про творчу діяльність

Восени 2014 року “Tumbling Bones” завдяки програмі «Американська музика за кордоном» відправилися у європейський тур, серед міст-учасників якого, завдяки сприянню Посольства США в Україні, виявилися і українські міста. Виступи музикантів настільки сподобалась слухачам, що посольство вирішило знову запросити “Tumbling Bones” в Україну. Цього разу крім Києва, концерти і майстер-класи відбудуться також в нашому обласному центрі, Вінниці та Житомирі.

Розкажіть декілька слів про свій гурт. Де, коли і з якою метою він був створений? Хто є засновниками та учасниками гурту?

– Гурт «Tumbling  Bones» був заснований 2011 року, коли у Пітера Уінна (гітара, губна гармоніка, вокал) з’явився доступ до вільної студії. На той час гурту ще не існувало. Він покликав своїх друзів Джейка Хоффмана (банджо, вокал) та Сема Макдугла (скрипка), і усі разом вони записали альбом старовинних мелодій на скрипці та музики кантрі («Risk Not Your Soul»).  Двома роками пізніше, Сему довелося покинути гурт, оскільки він поїхав вивчати когнітивістику, і тоді Кайл Морган (гітара, вокал, контрабас) зайняв його місце. Гурт продовжував відтворювати традиційну американську музику, але прихід Кайла, автора величезної кількості пісень, підштовхнув гурт звернутись до сучасної музики та стимулював до створення свого власного репертуару.

Глядачі на ваших концертах бачать високопрофесійних талановитих артистів, але вони не уявляють, скільки праці помноженої на талант, дало такий результат. Розкажіть, будь ласка, кожен про себе: з якого віку займаєтесь музикою, співом?

– В усіх нас схожі історії. Почалося все з того, що у ранньому віці ми співали в церкві, а пізніше – у шкільних хорах. Ми всі взяли до рук гітари, будучи підлітками, і грали рок-н-рол, який ми любили і досі любимо. Але коли ми виросли, ми почали шукати коріння рок-музики і відкрили для себе народну музику. Жоден із нас не вивчав музику професійно. Натомість, ми навчились грати та співати безпосередньо від наших старших вчителів та наставників, із записів, з головою поринувши у культуру американської народної музики.

Звідки ви берете свій репертуар? Про що ваші пісні?

– Половина нашого репертуару  – з багатої та різноманітної колекції американських народних пісень. Ми звертаємось до усього – від більш традиційних скрипкових мелодій, танцювальної музики, музики госпел (духовних пісень з Євангельськими сюжетами – прим. авт.), шумової оркестрової музики та музики блюграс, до сучасного звучання ритм-і-блюзу та рок-н-ролу. Багато з цих пісень ми вчимо зі старих записів – з архівів фольклорної музики, платівок, компакт-дисків, із  записів на YouTube, або ж із перших рук – від наших друзів. Кожен із нас займається експедиційною роботою, та вчиться створенню автентичної музики від «майстрів» даного ремесла. Наприклад, Кайл вчився у блюзменів зі штату Теннессі, гурту «Rotten Belly Blues», і у результаті цього «Tumbling Bones» грають багато з їхніх блюз-пісень.

– Інша частина нашого репертуару – це те, що ми самі пишемо. Кожен із нас певною мірою є автором пісень, але Кайл  – головна творча сила нашого колективу. Він пише пісні із раннього підліткового віку, і його творчий доробок налічує вже близько 100 власних пісень, які варіюються у стилі від більш традиційних, які виконують «Tumbling Bones», до пісень, ближчих до рок-стилю, які він співає у своєму сольному проекті.

Це вже не перший ваш візит до України. Які міста ви вже відвідали? Ваші враження від України та українців очима та серцем американців?

– Минулого року нас обрали для участі у проекті Держдепартаменту США «Американська музика за кордоном», який посилає 10 гуртів щороку до різних країн в усьому світі. У листопаді 2014 року ми відвідали Румунію, Болгарію, Грузію та Україну. Досвід роботи з Посольством США в Україні був фантастичним. Вони зробили величезну роботу, організувавши нам майстер-класи для музичних освітніх закладів та концерти у найкращих залах. Зокрема, ми були вражені професіоналізмом нашого тур-менеджеру, Анни Сумар.

– Під час нашої першої подорожі до України ми відвідали Одесу, Миколаїв та Херсон. Під час останньої – Київ, Житомир, Хмельницький та Вінницю. Було дуже цікаво побувати в Україні  у часи такої великої політичної важливості. Ми були вражені неймовірною національною гордістю, яку продемонстрували українці, особливо молодь. Бере за душу те, як люди звертаються до власної культурної спадщини.

– Українська публіка була дуже привітна та вдячна, дійсно було приємно для неї виступати. Люди довго і голосно аплодували, і після концертів говорили багато надихаючих слів щодо нашої музики.

Розкажіть про свої проекти з українськими фольклорними колективами, з якими ви познайомились.

– У листопаді 2014 року нам випала нагода почути ансамбль народного співу «Зоресвіт» Миколаївського училища культури та мистецтва. Ми були настільки вражені, що попросили їх співпрацювати з нами під час нашої минулої подорожі. Вони приїхали до Києва і ми разом а капела виконали американську духовну пісню «Bright Morning Stars» та одну з Кайлових авторських пісень “How They’re Rolling”.

– У Хмельницькому ми випадково стикнулись із ансамблем народного співу «Ладовиці» і були приголомшені тим, як вони виконують українські народні пісні. Ми отримали величезне задоволення, співаючи з ними по черзі пісні та знаходячи спільні риси між американською та українською народною музикою. Так в останню хвилину з’явилась ідея щодо співпраці і під час нашого останнього виступу у Вінниці ми разом виконали ще одну американську духовну пісню «Trouble Around My Soul»,  а також скомбінували український та американський народні танці під скрипку. Провести час з цими виконавцями було справжнім задоволенням, і ми сподіваємося повторити це у майбутньому.

Тобто в майбутньому ви ще повернетесь в Україну, і творчий проект з «Ладовицями» буде?

– Найближчим часом у нас немає планів повертатись в Україну. Проте, у 2015 році ми ще подорожуватимемо Європою і цілком ймовірно, що ми заїдемо в Україну. Якщо так станеться, то ми стовідсотково втілимо в життя якийсь проект спільно з «Ладовицями», але цього разу вже ми співатимемо українською мовою!

Що би ви побажали Україні та її мешканцям?

– Більш за все ми бажаємо миру в Україні. Але до того ми сподіваємось, що українців об’єднає  любов та доброзичливість. І тоді вони продовжуватимуть знаходити втіху у своєму народному мистецтві та музиці.

Пітер, Кайл, Джейк, Тайлер, ми вам дякуємо! Ваш концерт був неперевершеним. Знайомство та спілкування з вами було справжнім щастям і залишило незабутні враження. Ми далекі по відстані та близькі по духу. Світ великий та різноманітний і кожна нація цікава своєю культурою. Зберігаймо, вивчаймо, популяризуймо своє!

Ольга Брижань,

перекладач – Ірина Волошина