Ніжна зброя української армії, або Як служиться жінці у 8-му полку спецпризначення

 У тому, що служба в армії та захист Батьківщини – це не тільки чоловіча робота, Ніна Клешніна переконалась на власному досвіді. У свої 25 років дівчина має за плечима 32 стрибки з парашутом, з них навіть три нічних, досвід виконання завдань у зоні АТО та шість років служби за контрактом у 8-му окремому полку спеціального призначення. Вона – єдина жінка на весь батальйон, займає посаду радіотелеграфіста і переконана, що її чоловічий колектив – найкращий.

«Мамо, я піду в армію»

Ніна Клешніна переїхала на Хмельниччину з Казахстану разом матір’ю і вітчимом, коли їй було 8 років. Що стане військовою, вирішила ще змалку, коли переглядала батькові фото і медалі. Він був військовим, воював в Афганістані, пережив полон. Ніна хотіла бути схожою на нього, мати не перечила.

Однак, після закінчення школи вступити до військового інституту не вдалося. Рік навчання в цивільному училищі лише допоміг зрозуміти, що омріяна військова професія – найкраща. Тож у 19 років Ніна пішла на контрактну службу у 8 окремий полк спецпризначення.

Чоловіки в батальйоні для Ніни – брати, друзі, колеги

«Мені дуже пощастило, що потрапила саме в нашу частину. Вона вважається однією з найкращих у Збройних Силах України. Я багато читала про 8 полк, і хотіла потрапити саме в десант. Тут мені дуже легко. Чоловіки поруч – це мої брати, друзі, колеги. Уже шість років ми служимо пліч-о-пліч, і я відчуваю їхню підтримку у всьому», – говорить Ніна.

Спочатку офіцерські погони, а потім заміжжя

На рівні з чоловіками Ніна здає фізичну підготовку, їздить на навчання, стріляє з усіх видів зброї. Найбільше їй подобаються стрибки з парашутом, яких вже 32. За словами дівчини, командир частини вручив їй почесний значок – «Єдина жінка, яка здійснила нічний стрибок».

Про макіяж і сукні дівчина не забуває

Який же солдат не хоче бути генералом? Ніна про генеральські погони поки не думає, але дуже хоче стати офіцером. Наразі вона навчається у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова вже на другому курсі. Дівчина зізнається, зараз це головна її мета, на задній план відійшли думки про заміжжя і сім’ю.

На роботі – зброя, вдома – квіти з бісеру

Попри любов до військової форми, Ніна Клешніна залишається справжньою дівчиною. Хоч на роботу майже не фарбується, у вільний час не забуває про макіяж і одягає сукні. Із захопленням розповідає про своє хобі – бісероплетіння. Дівчина плете квіти, картини, щоразу вигадуючи нові візерунки. Поки що усі роботи лежать у коробках, але Ніна мріє про власну виставку. Нічого не продає, каже, що всі її квіти – безцінні.

«Це ж не означає, що якщо я військовослужбовець, то повністю віддала себе армії, ходжу лише в штанях і берцях. Я люблю сукні, підбори, у вихідні гуляю з подругами, відпочиваю», – сміється дівчина.

У рідному батальйоні хлопці на ім’я дівчину практично не називають, вона для них і Нінок, і Нінця, і Нінель, і Сонце, навіть згадують її хобі і жартома звуть «Бісер». Тепер Ніна не уявляє, чи зможе працювати в жіночому колективі.

Без жінки в армії ніяк

У військовій частині, де служить Ніна, є багато жінок-військовослужбовців і працівників ЗСУ. Є й медики, зв’язківці, кухарі. Ніна переконана, що жінки в армії потрібні, адже є посади, де вони буквально не замінні.

«Кажуть, що жінок в армії немає, є військовослужбовці. Ми всі рівні. Звісно, є для жінок поблажки, це відчувається», – каже Ніна.

Жодного разу дівчині не довелося пошкодувати, що обрала таку професію. Тепер хвилюється, чи знайдеться для неї з офіцерськими погонами посада у полку, адже дуже звикла вже до своїх побратимів і до роботи.