Море – це друзі, люди і… книга Григорія Семенчука

Не вперше у Хмельницькому, але вперше – у дворі обласного художнього музею, і вперше на презентації – мама.

Гриць каже: вона на його виступах не була ще зі школи. Тоді прийшла з батьком на якийсь конкурс, де брав участь син, а він розхвилювався і «провалив» конкурс. З тих пір, каже, вона не приходить, щоб він не хвилювався. Та сьогодні, каже, він вперше читатиме вірші перед нею, тому наперед себе налаштував, морально підготувався…

«Мама завжди каже, що думає про мою творчість, іноді навіть критикує вірші. На те вона й мама, щоб говорити, що ми в житті робимо не так», – зізнається Григорій.

…Він спілкується з друзями, час від часу підходить до мами, про щось перешіптується з директором музею Ларисою Черновою, яка врешті забирає маму у глиб дворику, а сина – беруть «на растерзание» журналісти. Адже у своє рідне місто поет, на якого друзі звично кажуть «Гриць», приїздить не часто.

«До Хмельницького я приїжджаю, як додому. В мене тут багато друзів, сентиментів до самого міста. Люблю сюди повертатися».

Семенчук про Хмельницький: Я чую себе тут маленьким і вільним

Про книжку каже коротко – там більше Семенчука, ніж було раніше, адже англійською «more» означає «більше». Якщо ж взяти за основу українське слово Море, то в книзі теж багато фотографій моря.

«А ще мені нещодавно друзі сказали, що ромською «море» означає «люди». Тобто книга про людей, про море людей», – пояснює автор.

Книгу Семенчук презентує вже вп’яте. Вона була в Києві на Книжковому арсеналі, у Тернополі на фестивалі, також вже побачили її у Львові та Івано-Франківську. Загалом, зізнається автор, люди по-різному реагували: десь веселилися, на інших презентаціях просто релаксували.

Релаксували під його вірші й у Хмельницькому.

«Проскурів-блюз», «Джихад», «Під шкіру»… Монотонний голос Гриця, аромат кави, ледь чутний гомін тих, хто щойно долучився до компанії… Так минав суботній вечір у новому мистецькому дворику, що розмістився у дворі обласного художнього музею.