Міфи про адмінреформу або Чого бояться селяни, коли чують про Хмельницький

Адміністративно-територіальна реформа в Україні відбувається першою серед тих, які проводить новий уряд. Як і усі зміни в устрої держави, вона проходить не так гладко, як цього хотілося б. Однією з головних проблем є недостатня поінформованість населення про те, як вона проходитиме і що вона принесе перш за все людям.

На громадських слуханнях у Хмельницькому більшість присутніх проголосувало за проект, згідно якого навколо обласного центру мають об’єднатися усі села, які межують з містом. Їх є 9: Давидківці, Стуфчинці, Олешин, Грузевиця, Лісові Гринівці, Шумівці, Шаровечка та Ружичанка.

Журналісти «ВСІМ» поспілкувались із сільськими головами довколишніх сіл та місцевими жителями. Питали їх про об’єднання, сильні сторони їхніх населених пунктів, а також про те, чому вони бояться об’єднання з Хмельницьким. Селяни бояться високих податків та говорять про плачевний стан міського мікрорайону Книжківці, яке колись було селом, що приєдналось до міста.  

Хочуть розвиватися

Із 9 сільрад лише Шумівецька вирішила увійти до об’єднаної громади з центром в Хмельницькому. Для цього у селі уже зроблені відповідні кроки. Були проведені громадські обговорення, прийнято рішення сесії та проведено опитування серед населення. За результатами останнього, 341 з 380 селян підтримали пропозицію об’єднатися з Хмельницьким.

– Звичайно, що ми б хотіли, аби була окрема Шумівецька громада. Та ми прекрасно розуміємо, що самотужки нам розвиватися буде практично нереально. Це ми пояснили і людям. Не всі хотіли це сприймати і на обговореннях часто виникали суперечки. Та спільне рішення все ж знайшли, – розповів «ВСІМ» сільський голова Шумівцеької сільради Олександр Попіль.

Місцеві жителі, яких опитали «ВСІМ», були єдиної думки, яка співпадає із прийнятим рішенням. Більше за об’єднання з містом виступає молодь. Адже робота та навчання змушує молодих людей переселятися у місто.  Селяни розуміють, що вони мають отримати більш якісну освіту, медицину, адмінпослуги для себе.

Вирішувати хочуть самі

Ще один населений пункт Хмельницького району, який не проти об’єднання з містом – Ружичанка. Але там ще не визначились місцеві жителі, а останнє слово – за ними. Спротив змінам виникатиме через різне бачення процесів об’єднання громад, відтак добровільним воно може й не стати.  Адже люди бояться, що коли у їхньому селі не стане школи чи сільради, то й саме село незабаром зникне, бо воно нікому не потрібне.

– Часто люди просто не розуміють, як це буде, коли не буде сільської ради і що вони робитимуть, коли її не стане. Але ми повинні об’єднатися. Ми не виживемо інакше. Це фінансово-економічно просто неможливо, – розповіла сільський голова «ВСІМ» Лариса Андрєєва. – Якщо буде пропозиція від Хмельницького, то ми її приймемо. Така і моя особиста думка, як жителя села. Це вигідно й для Ружичанки.

Але самі мешканці села мають деякі сумніви щодо потрібності змін. Люди впевнені, що будь-які зміни підуть їм не на користь. Одна із глобальних проблем, на їх думку – розкрадання землі. Такі думки вони висловили журналістам при зустрічі.

– Я боюся, що після реформи у нас влаштують якесь сміттєзвалище чи ще щось. Такі чутки ширяться серед людей. І вони цим налякані. – говорить «ВСІМ» житель Ружичанки Петро.

«За папірцями – в місто»

Не виключають можливість об’єднатися з містом і Давидківці. Але населення більше схильні до того, аби залишитися самостійною громадою. Ні сільський голова, ні самі жителі не мають вірного уявлення про те, як відбуватиметься реформа і що вона принесе. Без проведення роз’яснювальної роботи селяни надумують собі різноманітні чутки, які вже «гуляють» з хати в хату. Люди нічого не хочуть змінювати, а найбільше переживають, що їх хочуть обманути. Журналістам у Давидківцях скаржилися на те, що за довідками  потрібно буде їхати до Хмельницького. А на це потрібні додаткові кошти на проїзд. Такої ж думки і голова села. Крім того, вони не можуть співіснувати із своїми сусідами.  

– Ми категорично проти об’єднання до сусіднього Копистина. Такий варіант реформи для нас неприпустимий. Якось історично так склалося, що наші села не можуть співіснувати нормально. Таке об’єднання принесе лише сюжети для надзвичайних новин, – розповідає «ВСІМ» сільський голова Олександр Ланкевич.

Налякані можливістю об’єднання з Копистином і місцеві жителя. 73-річний дідусь Іван, якого журналісти зустріли у селі, боїться, що його ховатимуть не у рідних Давидківцях, а в сусідньому селі. Загалом, усі хочуть, аби їх просто не чіпали.

Відмову уже підготували

У Шаровечці довго не думали, адже як і голова села, так і його жителі уже мають свою чітку позицію. Змінювати люди нічого не хочуть. Страх не мати впливу лякає їх, адже більшість представників у майбутньому органі самоврядування будуть з міста.

– Сільрада прийняла рішення формувати центр у Шаровечці. Наша громада примикати до Хмельницького не буде. Депутати провели роз’яснювальну роботу з населенням. Більшість висловила думку, яку підтримала сесія сільради. Навіть якщо від Хмельницького поступить пропозиція – вона буде відхилена, – розповідає «ВІСМ» сільський голова Євген Загарук.

Аби переконатися у тому, що населення Шаровечки, яке тісно пов’язане з містом, проти об’єднання з Хмельницьким, ми опитали близько 10 перехожих. І лише одна жіночка підтримала бачення Євгена Загарука.

– Це ж прийдеться робити нові документи. Нам говорили, що паспорт обійдеться аж в 6 тисяч гривень. Це дуже дорого, – говорить «ВСІМ» місцева жителька Ірина Ігнат. 

Інша опитані навіть не чули нічого про якісь зібрання чи роз’яснювальну роботу місцевої влади. Дехто навіть нецензурно висловлювався про діяльність сільської влади.

– Мені краще буде, коли об’єднаються з містом. Майже кожен другий там працює. А у селі що? Тут ні доріг, ні роботи, ні перспектив. Можливо, щось змінилося б на краще… А про зібрання я від вас вперше почула, – розповіла «ВСІМ» місцева жителька Валентина.

І без міста добре живуть

Самостійно хочуть розвиватися і в Олешині. У сільраді говорять, що справляються із завданнями по розвитку інфраструктури досить добре: регулярно ремонтують дороги, відкривають та ремонтують садочки, розвивають медицину.

– Ми ні до кого приєднуватися не будемо. Депутати вирішили, що об’єднуватись будемо навколо Олешина. Це думка громади. В нас бюджет більш-менш достатній. У міській раді нам не надали пояснень того, як усе буде, коли ми об’єднаємося з містом. Ми щодня надаємо різноманітні послуги населенню в сільраді. А як її не буде, то що, бабця буде в міськраду за довідкою їхати?.. Ми не бачимо від цього ніякої вигоди, – розповів «ВСІМ» юрисконсульт Олешинської сільради Олександр Слободян.

Його твердження про те, що у селі більшість людей проти приєднання до Хмельницького підтвердили і опитані журналістом селяни. Усі вони хочуть самостійності і переважно задоволені тим, як розвивається найбільша сільрада в Хмельницькому районі. Переконані, що місто не зможе фінансувати село на достатньому рівні.

З перевагами й недоліками не визначилися

Причини відсторонення від міста у всіх селах схожі. Голови сільрад зізналися, що і самі не до кінця розуміють, для чого і як варто об’єднуватися. Кажуть, селяни виступають протии такої реформи, пояснюючи це ти, що їхні села самодостатні, і щось змінювати не хочуть. У ще одному селі Хмельницького району – Грузевиці люди не проти міста, але…

– Я б хотів, аби Грузевиця і далі жила та розвивалася самостійно. А якщо і об’єднуватися з кимось, то з Хмельницьким. Усе інше – крок назад. Або містяни не понастроювали у нас абищо і не «доїли» село, – говорить «ВСІМ» місцевий житель Василь Левандовський.Небагатослівним був сільський голова Грузевиці Володимир Огінський. Він сказав, що, як житель села, хотів би до Хмельницького. Але як сільський голова він розуміє, що краще розвиватись як самостійна громада. Визначеності, щодо участі села в реформуванні у нього поки що немає.

Розуміють безвихідь

Очільники місцевих громад не мають достатньої інформації про суть змін, внаслідок чого виникає стихійний спротив, адже багато хто з теперішніх голів сільських рад вважає, що укрупнення громад позбавить їх влади. В Копистині впевнені, що в них досить потужна сільрада, яка має чимало передумов для розвитку. Люди розуміють, що якщо сільраді не вдасться об’єднати як вони хочуть, їх приєднають «як треба».

– Ми провели опитування серед населення і більшість не хоче ніяких об’єднань з містом. Хоча багато наших там працює. В нас є підприємства, які дають надходження в бюджет. А населення сільради досить велике – близько 3200 осіб, – розповів «ВСІМ» голова Копистинської сільради Анатолій Матюхін. – А Хмельницький що? Його жителі і так псують нам життя, викидаючи сміття на території села. Ми змушенні регулярно його прибирати.

Бояться змін і місцеві жителі. Найбільше все того самого – міфічних довідок з міста.

– Копистин – самодостатнє село. Ми й самі добре живемо. А місто нам доброго нічого не дасть. Воно ж не закриє в’їзд до себе. То чого нам боятися?, – розповів «ВСІМ» Костянтин Лучніков.

Давно вирішили і не передумають

Стуфчинці і Лісові Гринівці розпочали процес об’єднання близько трьох років тому. Вже тоді вони проводили різноманітні обговорення з населенням та вирішували спірні питання на сесіях місцевих рад. На базі Лісових Гринівців хочуть утворити потужну громаду, яка нараховуватиме близько 12 тисяч жителів. За увесь цей час переконалися у правильності саме такого кроку і самі жителі, які категорично проти об’єднання з Хмельницьким.

– Ми й самі б могли створити свою громаду. Та набагато краще увійти до об’єднання на базі Лісових Гринівців. Ми вже давно йдемо до цього. І єдині в думці усе населення та представники влади, – розповідає «ВСІМ» голова Стуфчинецької сільради Олександр Попель. – Село є село. А місто що нам дасть? Їм потрібна лише земля. Хмельницький не може з своїми проблемами справитися. Книжківці дуже виграли від приєднання до міста? Та там нічого не змінилося.

Аналогічна ситуація і в Лісових Гринівцях. Люди переконані, що місто для їхнього села нічого зробити не зможе. Мовляв, село їм потрібне лише заради земельних ділянок.

– Я не хочу, щоб жителів мого села образили так, як це зробили з Книжківцями. Я роблю те, що мені говорять люди. А вони не хочуть в місто. Та й що воно зробило для того, аби ми захотіли з ним об’єднатися. На зібрані усіх сільських голів Хмельницького району в міськраді у квітні нам чітко сказали, що ми дарма до них прийшли. А зараз вони спохватилися. А люди не чекали, – каже «ВСІМ» голова Лісогринівцеької сільради Василь Лежанський.

Три роки роботи над об’єднанням не пройшли безслідно. Усі люди, яких зустрів журналіст, категорично проти Хмельницького, як центру їхньої громади. Вони переконані, що та влада, яка є у них зараз, зможе забезпечити їм перспективне майбутнє.

Чого ж хоче місто?

Секретар Хмельницької міської ради, виконуючий обов’язки міського голови Хмельницького Костянтин Чернилевський.

-Громадські слухання, які відбулися в Хмельницькому, були сфабриковані. І те, що там більшість підтримали якийсь там новий план – я навіть не міг про таке подумати. Тут немає ніякої логіки. Міська рада запропонувала об’єднання лише тим, які уже практично інтегровані в село. Місту не зовсім вигідно об’єднуватися з тими ж таки Шумівцями, а селу навпаки. Тільки не усі це розуміють. Та й люди слабо проінформовані. Вони налякані, що Хмельницький у них все відбере і взамін нічого не дасть. Для нас ця реформа потрібна хіба для дальньої перспективи.

Думка експерта

Юрист «Подільської правової ліги» Роман Рачок

– Адміністративно-територіальна реформа є достатньо нормативно врегульована. Розроблена і методика, згідно якої населені пункти можуть об’єднуватися в спроможну територіальну громаду, яка може забезпечити належний рівень надання послуг. Практика покаже, чи буде реформа дієвою. Забезпечити відповідне фінансування досить складно, зважаючи на сучасний стан економіки в України. Великим плюсом є те, що органи самоврядування отримають більше влади на місцях. Зручним для людей стане і так званий принцип єдиного вікна, який дозволить їм отримати різні довідки без довгого стояння у черзі і біганини по кабінетах та установах.

«Покращити, а не ускладнити життя»

Директор Хмельницького регіонального офісу реформ Сергій Яцковський