Городоцькі пенсіонери відновлюють техніку для фронту. Одну з бронемашин назвали “Надія Савченко”
0«Укроп», «Надія Савченко», «Артек»… Майже кожній відремонтованій машині городоцькі волонтери дають назву. І не просту — а з підтекстом. Фото бронетранспортера «Надія Савченко» адвокат показав нашій героїні, аби підтримати. Кажуть, що Надія дуже розчулилася і навіть хотіла передати подільським майстрам листа, але російська сторона заборонила.
«Коли у країні війна, кожен має вносити свій внесок для наближення перемоги»
«Ми вирішили, що у такий важкий для країни час сидіти на дивані і дивитися телевізор не можна,— каже один з ініціаторів волонтерської групи Дмитро Кузьменко. — Оскільки ми пенсіонери і боронити свою землю зі зброєю в руках не можемо, то замислилися: а чим можемо допомогти? Кожен з нас має ремесло, а на фронті не вистачає техніки. От і подумали: а що, як спробувати відремонтувати стару, якої багато на військовому складі і сусідніх Ярмолинцях?» Думку озвучили місцевим підприємцям. Директор верстатобудівного заводу виділив приміщення, за сприяння місцевого РЕМу провели туди електроенергію. А ми поїхали із пропозицією у військову частину.
Військове керівництво погодилося, підписали угоду. На ремонт першого «інваліда» виділили аж два місяці, очевидно військові не дуже вірили в успіх, адже деякі машини навіть мохом покрилися, невідомо, чи підлягають ремонту, та й чи майстри впораються… Броньовану розвідувально-дозорну машину (БРДМ) до Городка притягнули з допомогою «Уралу», своїм ходом вона їхати не могла. З ремонтом городоцькі умільці впоралися за два тижні. «Це було рік тому, у березні, — згадує Дмитро Кузьменко. — На Сході хлопці дуже потребували техніки, тож ми намагалися зробити все якнайшвидше. У майстерню приходили, як на роботу — з восьмої ранку. І закінчували працювати аж увечері. Взимку працювали при 20-градусному морозі, влітку — при 40-градусній спеці. Городоччани допомагали, чим могли: запчастинами, грішми, продуктами. Та й ми половину пенсії віддавали дружинам, а половину витрачали на ремонти». А працювати довелося багато, адже уся техніка, яку відновлювали — ще з 1960-70-х років випуску: поламана, розібрана, знищена часом і погодою. Усе збирали по-новому, працювали на совість.
Перші машини пішли з емблемою «Городок-бронетехніка». Але хтось жартома назвав групу «Совбез-бронетехніка», натякаючи тим самим на те, що працюють, в основному, пенсіонери. Назва прижилася, волонтери навіть нашивки на сорочки з цією назвою зробили, і відремонтовані машини теж їдуть з Городка з таким написом. «Майже уся наша техніка (а це — 9 БТРів та 5 машин) — у зоні АТО, — продовжує Дмитро Володимирович. — Знаємо, що два БТРи у загоні «Айдар». Командир зв’язувався з нами і дякував за хорошу техніку».
Минулого тижня волонтерська група у складі Дмитра Кузьменка, Володимира Водяного, Анатолія Воробля та Едуарда Ратушняка відправила у військову частину свій 9-ий БТР. А керівництво частини запропонувало чоловікам надалі працювати у частині — там і умови кращі, і зарплата, хоч і невелика, буде. Майстри у роздумах: кажуть, вік вже не той, щоб працювати далеко від дому, але й роботу не хочуть кидати.
Воїнам АТО від юних городоччан
Перші відремонтовані машини їхали на Схід безіменними. Потім техніці почали давати імена. Першу машину назвали «Артек», адже на її ремонт гроші збирало інтернет-товариство артеківців. Назву іншій машині — «Укроп» — дали вихованці художньої школи, яка розташована поряд із майстернею. А потім діти прийшли і розписали один з БТРів. Щоправда, перед тим, як відправляти техніку на Схід, дитячі малюнки довелося змити, адже військова техніка має відповідні параметри. Але діти сфотографували увесь процес малювання і світлини розклеїли всередині машини, аби бійці знали, що діти підтримують їх. Цей розписаний БТР волонтери назвали «Бахмут Український». Назву присвятили колегам-волонтерам із Артемівська.