Дунаївчанин Микола Шимко присвятив навчанню школярів різьбі по дереву 25 років

Він може зробити із дерева виріб на будь-який смак: практичну у господарстві хлібницю чи підставку під гаряче, витончену шкатулку чи об’ємну скульптуру, яка прикрасить найвишуканіший інтер’єр. Та головний талант Миколи Шимка не у різьбярських здібностях, а в педагогічних. Він уміє зробити так, щоб активні й непосидючі діти годинами тихенько сиділи над улюбленою справою, акуратно різьбили крихітні візерунки чи випилювали нові форми. Ось уже 25 років Микола Іванович працює у Дунаївцях учителем креслення і трудового навчання, а заразом веде гурток художньої різьби по дереву у Будинку творчості школяра. 66-річний майстер і педагог у розмові дуже скромний, він може годинами розповідати про своїх вихованців та їхні досягнення, та неохоче говорить про себе. «Уся моя творчість – у дітях», – каже Микола Іванович. І зізнається, що вдома практично не має власних виробів з дерева. Усе у гуртку, в експозиції мистецької галереї Будинку творчості школяра, а ще часточка його творчості є практично в кожній роботі його учнів.

Об’ємна скульптура.

Микола Шимко народився в селі Довжок Ахтирського району Сумської області. Ще з дитинства захоплювався малюванням та відчував поклик до дерева, а тому закінчив художнє училище за фахом «художня різьба по дереву» на Львівщині. Далі була служба в армії, де також доводилося малювати різноманітні плакати, навчання у Харківському художньо-промисловому інституті, робота завідувачем художньої майстерні у Первомайську. У Дунаївці, на малу батьківщину дружини Лідії Вікторівни, подружжя перебралося у 1970-х роках, і Микола Іванович тривалий час працював у художній майстерні. Лише у 1991 році він розпочав педагогічну діяльність, і різьба по дереву, нарешті, вийшла на перший план.

Кожні п’ять років гурток підтверджує звання зразкового.

У 1999 році гурток отримав звання зразкового, і кожні п’ять років це звання підтверджується (востаннє – у 2014 році). Зараз у гуртку навчається 45 хлопчиків, переважно середніх-старших класів, але є й кілька другокласників. Навчання складається з трьох рівнів. На початковому учні опановують випилювання лобзиком і випалювання, на середньому (розрахований на чотири роки) знайомляться з геометричною і рельєфною різьбою, яворівською і гуцульською техніками. На вищому рівні, до якого доходять лише одиниці, Микола Іванович навчає юних майстрів об’ємній скульптурі. Це дуже складна техніка, посидючості і наполегливості тут недостатньо, потрібен справжній талант.
«Приємно, коли учні стають твоїми послідовниками – закінчують педагогічний чи мистецький навчальний заклад. Але останнім часом таких мало. Щоб вийшов гарний виріб, треба добряче напрацюватися, а заробити на цьому складно. Якщо за кордоном за подібні вироби готові заплатити чималі гроші, українці ще культурно не доросли, щоб цінувати ручну роботу, – розповідає Микола Іванович. – Однак відвідування гуртка все одно приносить користь кожному учню. Мені часто їхні батьки кажуть: «Ви навчили наших дітей працювати, а тому вони не пропадуть у житті».
Микола Шимко залюбки ділиться своїми надбаннями не лише з учнями, а й з колегами. Він, як керівник-методист, розробляє посібники, які стануть у нагоді іншим педагогам.

Вироби гуртківців представлені у мистецькій галереї у дунаєвецькому Будинку творчості школяра.

«Микола Іванович – дуже скромна людина, він не любить розповідати про себе. Але свій талант він не приховує, ділиться з іншими. Він завідує творчою лабораторією керівників гуртків з різьблення по дереву, пише методички, щоб навчати інших, – розповідає методист Будинку творчості школяра Майя Ковальчук. – Щороку роботи його вихованців посідають призові місця на всеукраїнських конкурсах і виставках, і ми гідно конкуруємо з іншими регіонами у художньому різьбленні».