70 років Перемоги
0Читач написав на сайт:
Сьогодні ми святкуємо перемогу над Фашизмом у Європі, перемогу у Великій Вітчизняній війні, яка принесла так багато смертей та горя людству в цілому та нашому народу зокрема. Вже надзвичайно мало тих людей, які брали безпосередню участь у військових діях, вже не так яскраво виблискують медалі й ордени на парадних уніформах. Але не тліє пам’ять у нащадків, не забуті імена й подвиги.
Зранку на подвір’я головного офісу ХБФ «Хесед Бешт» приходять люди з квітами та гарно одягнуті. Тут вже чекають на них столи для бесід й традиційна гречана каша, без якої неможливо вже пригадати дев’яте травня у «Хеседі». Клієнтів Фонду, друзів та небайдужих людей зустрічають співробітники організації у парадній формі. Напередодні свята на ній з’явився новий аксесуар – квітка маку, яку кожен охочий міг виготовити самостійно під пильним оком Менеджера з роботи з клієнтами, рукодільниці Олени Торбіної.
Тут і там можна спостерігати групи людей, які жваво спілкуються одне з одним, у декого на очах бринять сльози, як у рядках культової пісні: «…это праздник со слезами на глазах…» Для багатьох літніх клієнтів саме цей день є приводом зібратися разом, коли хронічні хвороби заступають на задній план, а людиною рухає радість знаменної дати, шана до захисників та світла пам’ять за загиблими.
З часом вибудовується широке на півколо, що займає увесь двір. Поступово стихає музика, що впродовж усього ранку нагадувала гостям фронтові часи. Увага переключається на молодих людей у військовій формі часів війни – учасників молодіжного театру «Дзеркало», які прийшли привітати ветеранів та їх нащадків. Надзвичайно сильний вірш, прочитаний ними, не лишає нікого байдужим, а основною його темою є слова вдячності, хто відстояв Перемогу.
Надалі учасники зібрання поділилися на дві групи. Менш чисельна зайняла місця у автотранспорті Фонду, що рушив на Меморіал Пам’яті Жертв Голокосту по вул. Сільськогосподарській. Там в присутності міньяну була прочитана поминальна молитва за жертвами Катастрофи. Всі решта сформували колону й, з квітами у руках, рушили до меморіалу «Вічний вогонь», де взяли участь у покладанні до підніжжя обеліску разом з іншими громадянами міста.
Перемога сьогодні – семи десятирічний символ покарання зла, від якого страждали мільйони безневинних людей. На жаль, вже неможливо сказати: «Ніколи більше», позаяк продовжують гинути солдати з обох боків, а значить – щось не догледіли, десь не допрацювали. Але саме символ Перемоги, яку здобували наші діди, допомагає сучасним їх внукам кувати нову перемогу. Ніхто не забутий, ніщо не забуте.