Валентина Ріо-Кононова: “Чоловік француз вчить українську мову і допомагає збирати кошти на допомогу учасникам АТО”

Хмельничанка Валентина Ріо-Кононова вже п’ять років проживає у Франції в місті Бельфорт, заміжня за французом. Каже, що не може спокійно спостерігати за подіями в Україні, намагається робити все, що в її силах, аби хоч чимось зарадити. Ще у вересні за кордоном ініціювали створення у Франції Асоціації “Майдан без кордонів”, до якої входять українці, котрі за волею обставин опинилися далеко від рідної землі фізично, але залишаються безмежно вірними їй серцем і душею. За словами пані Валентини, наразі членами асоціації є 25 осіб, долучилися небайдужі французи і швейцарці.

“Ми, українці за кордоном, дуже важко переживаємо те, що зараз відбувається у країні. Переймаємося цими подіями, обговорюємо їх. Усі патріоти, багато жінок- вихідці зі Сходу країни. Хоч і далеко від Батьківщини, але тільки нею і живемо, не можемо інакше. Можливо, не всі такі, але ті, кого я знаю, не можуть спокійно спостерігати і допомагають, чим можуть. Ми вирішили об’єднатись і захищати нашу країну, хоча б інформаційний простір тут, у Франції, і робимо це так, як уміємо. Хочемо показати французам, хто такі українці, познайомити з нашою культурою та звичаями.”

Ще під час Майдану Валентина зрозуміла, що не зможе сидіти, склавши руки. Розповідає, останньою краплею стало те, що побачила статтю у місцевій газеті, де подавалась викривлена інформація про український Майдан, тоді не могла знайти собі місця від обурення.

“Публікація підкреслено антиукраїнська, має назву “Фашизм у засідці”. Найгірше, що авторка — теж українка, родичі якої, до речі, проживають у Хмельницькому”, – пригадує жінка. – Там усі події подавались жахливо перекручено. Ми написали свою статтю, у якій спростували усю ту брехню. Навіть пішли до тієї журналістки, їй було, мабуть, соромно, бо більше схожих матеріалів не з’являлося. Там, у Франції, дуже добре налагоджена російська пропаганда, у них більше грошей і зв’язків, але ми так просто не здамося. Українського телебачення немає, а російські канали роблять нас фашистами. Французи ж про Україну в новинах майже не згадують, хоча за часів Майдану говорили часто.”

Як розповідає Валентина Ріо-Кононова, у грудні члени Асоціації влаштували для французів вечір, куди запросили знайомих, аби пояснити їм ситуацію в Україні. Показали їм фільм “Небесна сотня”, організували виставку фотографій із Майдану, картин. Розсилали запрошення, розклеювали афіші, тоді прийшло близько ста осіб.

“Французи дуже привітні добрі люди. Вони підтримують українців, але мало що знають про нашу країну. Якщо їм все пояснити, донести до них правду, вони допоможуть. Але їм цікаво, вони слухають. А ми, українці, намагаємося робити все, що можемо, і в нас виходить”, – пояснює хмельничанка.

Хмельничанка Валентина Ріо-Кононова намагається боротись з російською пропагандою.

Через перевізників з Франції члени Асоціації відправляли українським військовим форму, якісні теплі речі, препарат “Целокс”. Допомагали батальйонам “Айдар” і “Донбас”. Закуповують усе на свої гроші, намагаються долучати французів, але для цього іноземці мають зрозуміти, що саме відбувається в нашій країні, і на що підуть ці кошти. Тоді вони не шкодуватимуть грошей. Також активісти збирають та передають речі й іграшки дітям-сиротам та дітям загиблих військових.

“Я хочу, щоб люди знали: у Європі теж можна відстояти Україну. Хочу, щоб тут на Батьківщині зрозуміли, українці у Франції вже об’єдналися, вони за кордоном теж щось роблять, намагаються боротися”, – розповідає жінка. – Мій чоловік француз зараз вчить українську мову. Саме розучує слова гімну, а на прогулянку не раз одягав футболку з написом “Україна – моя Батьківщина” та “ПТН — ПНХ!”.

За словами пані Валентини, українці за кордоном все одно залишаються українцями і, мабуть, тому, що вони далеко, їм набагато важче прийняти, що там, вдома, на батьківщині, зараз справжня війна. Попри це українська громада у Франції намагається побороти несправедливість і брехню. Члени Асоціації “Майдан без кордонів” лише на допомозі нашим військовим не мають намірів зупинятись. Але найголовніше завдання зараз — це і надалі відстоювати правду та боротись з окупантом навіть за кордоном.