«Ти підсіла на ці жіночі штучки…»

…коли я починаю хвалитися новою зачіскою, новим (або оновленим) манікюром, новими мінусами в талії або в кілограмах тощо.

Експеримент за участі авторського центру краси Олени Жураковської (вулиця Свободи, 7б/1, якщо хтось забув або не в курсі) насправді трохи затягнувся. Замість очікуваних 8-10 тижнів минуло вже трохи більше. Але не тому, що «лікування» не дає результату. Дає. Але… І випадок, як-то кажуть, трохи запущений, і щоразу знаходиться щось новеньке, що обов’язково хочеться спробувати. Та й, ніде правди діти, для того, аби відбулися зміни, недостатньо лише чарівних рук косметолога, перукаря, естетиста та їхніх чудодійних апаратів. Зміна зовнішності – це ще й щоденна робота над собою та подолання. Власної ліні, усталеного ритму життя, звичок, вподобань. Бо, до прикладу, пити води потрібно не стільки, скільки хочеться, а – скільки потрібно. Вправи спеціальні робити не тоді, коли згадала, а стільки, скільки сказали. Їсти потрібно те, що корисно. Лягати спати тоді, коли потрібно, а не коли вже сили немає, і просто тупо падаєш на ліжко. Ну, і так далі…

Але годі лірики. Що ми маємо в результаті? Позаду – понад півсотні процедур. Так, так, саме стільки. Бували такі дні, коли я зависала в центрі краси на цілий день і потім почувалася такою собі «дружиною олігарха» з анекдотів. Насправді, я сама була трохи шокована, коли ми з дівчатами-адміністраторами (Веронікою та Ксюшею) порахували, скільки їх, процедур, виявилося насправді. Інше обличчя, інша фігура, інше світосприйняття. Бо можна скільки завгодно зневажливо пхикати, мовляв, то все пусте, аби людина була хороша, але коли дивишся в дзеркало і тішишся від того, що там бачиш, то насправді набагато змінює твоє життя.

Я випробувала на собі практично все, що може запропонувати центр краси: алмазну шліфовку, мікротокову терапію, радіохвильову терапію (і на обличчі-шиї, і на тілі), кавітацію (вражаюча як за відчуттями, так і за результатом штука), стрижку, фарбування, корекцію брів, біохімічну завивку вій, манікюр в форматі «гель-лак», лазерну епіляцію, воскову епіляцію, кисневу капсулу… Щось могла і пропустити зрештою, бо там стільки всього…

В результаті, найперше, – мінус 10 кілограмів ваги, мінус 10 сантиметрів в об’ємах. Причому, зауважу, для цього не знадобилися ні виснажливі тренування, ні не менш виснажливі дієти, бо якби вони були, то зараз би мала мінус 20 за всіма параметрами, якщо не більше. А все, що для цього знадобилося, – сумирно полежати годинку в кисневій капсулі або під маніпулами апаратів. Щоправда, це не завжди вдавалося легко, особливо, в перший раз. Бо гель типу «екстра-стронг» на тілі, наприклад, у поєднанні з високими температурами кисневої капсули – то випробування не для тих, у кого слабкі нерви. В тому, насправді, немає нічого страшного, але вперше – вражає. І хоч мене попереджали, що буде і трусити, і морозити, і кидати в жар, але для того, аби до кінця зрозуміти – що це, потрібно спробувати. Проте – результат того вартий. Бо кілограми-сантиметри після кожної процедури злітають, як-то кажуть, «не по дням, а по часам».

Загалом, напевно, варто було би докладно розповісти, що і як працює. Як мікротоки розгладжують задавнені мімічні складки і роблять обличчя молодшим; як радіохвильова терапія топить жирові відкладення і сприяє активізації «заснулого» колагену, завдяки чому шкіра стає пружнішою та еластичнішою; як алмазне шліфування зчищає старі відмерлі клітини шкіри і дає волю новим, молодим – і обличчя від того набуває давно забутого природного кольору. Як завдяки теплу та вакууму розбивається і поступово зникає спресований у «кубик» шкідливий жир на животі.

Ну, розповідати про те, як вдала зачіска та колір волосся змінюють обличчя, я точно не буду.

Загалом, якщо про все це розповідати, то буде цілий науковий трактат. Якщо ви це все читаєте – отже, у вас є доступ до Інтернету, і все це ви можете прочитати і так. Крім того, розповісти про всі тонкощі та нюанси тієї чи іншої процедури краще, ніж це зроблять спеціалісти, я точно не зможу. Хоч мені ще на початку експерименту мої колеги та друзі (так, так, саме ті, які так уважно за мною слідкують весь цей час) наполегливо рекомендували щоразу брати з собою диктофон і тримати його ввімкненим.

Мені набагато цікавіше описувати свої емоції. Про те як, попри перестороги Олени Жураковської (власниці та головного косметолога центру краси) про те, що не варто після першої процедури на обличчі його, обличчя, торкатися, у мене постійно тягнулися руки – торкнутися, спробувати на дотик, подивитися, яке воно – моє нове обличчя. Про те, як попри побоювання, що після біохімічної завивки вій, яку мені зробила Ліна, я виглядатиму як лялька Барбі. Ну, я так не виглядаю, насправді, зате вії навіть не потрібно, в принципі, фарбувати, вони й так – шикарні. Про те, як після капсули-кавітації-радіохвилі, які мені робила Люба, я почала «випадати» навіть з тих джинсів, які були у мене давно і безнадійно відкладені на випадок «якщо-раптом-станеться-диво-і-я-схудну».

Про те, що я відкрила у собі здатність «дивитися мультики». Ні, наркотики тут ні при чому. Просто, коли лежиш або сидиш під час процедури з заплющеними очима, то в уяві раптом виникають картини або картинки, які, як фільм на екрані, транслюються десь там перед заплющеними очима. Причому, що цікаво, у кожному кабінеті «мультики» – різні.
Про те, що після манікюру, який мені вперше зробили під Новий рік, я зрозуміла, що більше, напевно, не зможу ходити з «голими» і короткими нігтями (навіть при тому, що це трохи заважає коректно працювати на клавіатурі). Про те, як в той день, коли я вперше «зависла» у центрі краси на весь день, здійснилася моя давня, майже дитяча мрія – мені пробили вуха і одягнули перші в моєму житті сережки. Там же, у центрі, авжеж. Причому, для мене то була щира несподіванка. Бо я того не планувала зовсім.

Звісно, прочитавши все це, хтось може подумати: «Якась маячня. Мова про косметологію, а тут якісь суцільні емоції та мультики. І жодної конкретики у відсотках, термінах, сумах…» Зрештою, що тут сказати. Кожен вибирає дорогу змін, аби знайти щось своє.

Повертаючись до початку, до «жіночих штучок». Не те, щоб я реально на них так підсіла, як то хтось подумає. Але щось з того «жіночого» арсеналу я собі таки відхопила та прийняла.