Представник міжнародної організації Алі Ксі: «Знання англійської має бути у фокусі кожного українця. Особливо якщо ваша мета — євроінтеграція»

Пакистанець Алі Ксі за свою професійну кар’єру працював у багатьох міжнародних організаціях і відвідав багато країн. Останнім часом пан Алі часто буває в Україні, у представництві Світового Банку, на який працює, у Києві. Під час поїздок нашою країною він неодноразово побував у Львові, Ужгороді, Мукачевому, Одесі та інших містах. Не став виключенням і Хмельницький, який дуже припав іноземцю до душі. Алі Ксі зізнається, що полюбив нашу країну та її мешканців, тому хоче поділитися власними спостереженнями: що заважає країні на шляху євроінтеграції.

«Після перших візитів я був шокований, коли побачив Україну такою розвиненою країною, незважаючи на історію частих воєн і революцій. Без вагань порівнював її з будь-якою розвиненою європейською країною і дивувався, чому Україна досі не є членом ЄС.

Та згодом я дізнався трохи більше і зрозумів, що Росія завжди виступала проти української інтеграції на Захід з різних причин, в тому числі зі страху, що НАТО досягне її кордону. Та сподіваюся, що більшість українців, в тому числі і ліберальні політичні партії, підтримують ідею європейської інтеграції, незважаючи на усі перешкоди.

Я помітив одну дуже дивну річ, яка є серед перешкод українцям для вступу в ЄС. В економіці будь-якої країни важливу роль завжди відіграє туризм, будь-то відпочинок, бізнесові, спортивні поїздки, міжнародна політика та комунікація. Та під час усіх моїх українських поїздок я не побачив фактів, які б це підтверджували стосовно України.

Ми маєте дивовижні старовинні та сучасні принади, які можуть підсилити економіку та підтримати інтеграцію. Однак незважаючи на усі ресурси, країна дуже погано просувається у налагодженні спілкування. Тобто, навіть держслужбовці у міграційних службах часто не розуміють жодного слова англійською.

Я не кажу про стимулювання лінгвістичних здібностей у маленьких містах, але принаймні у Києві політика держави має бути направленою на розвиток таких здібностей у людей, які працюють у публічних місцях.

Якось мені знадобилося 45 хвилин на те, щоб зробити ксерокопію, адже ніхто не розумів мене і навіть не намагався зрозуміти. Здається, що українці або соромляться іноземців, або зневажливо ставляться до них.

У готелях, супермаркетах, кафе та інших закладах ніхто не говорить англійською. Туристу потрібні дві головні речі — замовити таксі і зняти кімнату в готелі. І на жаль, в Україні вони перетворюються на складні завдання.

І звісно ж, за потреби кожен має бути впевненим, що зможе отримати медичну допомогу. Однак іноземцю важко просто купити ліки від головного болю чи розладу шлунку.

Тому знання англійської — дуже важливе питання, яке має бути у фокусі як влади, так і кожного українця. Особливо якщо ваша мета — євроінтеграція».