Під вигуки “Герої” у Хмельницькому прощалися із двома загиблими айдарівцями

Зі сльозами на очах, молитвами та вигуками “Герої” у Хмельницькому віддали останню шану бійцям батальйону “Айдар” – 31-річному Вадиму Шалатовському і 17-річному Назару Якубовському. Обоє загинули ще 5 вересня 2014 року на Луганщині: Вадим у бою на трасі Луганськ-Щастя, а Назар у селі Весела Гора Слов’яносербського району.

“Я знав обох особисто, ми були в одній роті. Вони загинули, потрапивши у засідку, розбили їх повністю, – розповів айдарівець Сергій. – Хороші хлопці були… Я не знав, скільки Назарові років, та, думаю, мало кому було відомо, що він неповнолітній. Його могли ж вигнати з батальйону, тому обманув. Та всі воювали на рівних. В “Айдарі” ніхто не пасе задніх.”

“Ми стояли під Щастям, в школі міліції. Хлопців підло розстріляли, не дали навіть можливості захищатися. Ми думали до останнього, що хлопці живі, можливо, в полоні”, – каже айдарівець з позивним “Захар”.

Айдарівців поховали місцеві мешканці у Старобільську як невідомих героїв. Лише через півроку після смерті тіла загиблих вдалося ідентифікувати завдяки експертизі ДНК.

“Коли у січні делегація з Хмельницького була на кладовищі у Старобільську, ми сподівалися, що нікого з наших земляків серед похованих там немає, – зазначив секретар міської ради Костянтин Чернилевський. – Ми пам’ятатимемо наших героїв, і краща пам’ять про них — перемогти у війні, відбудувати державу. Тоді не соромно буде приходити на їхні могили.”

Попрощатися з бійцями на майдан Незалежності прийшли побратими, друзі, рідні та небайдужі хмельничани. Ніхто не стримував сліз, оплакуючи важку втрату.

“Тяжка втрата для усіх, хто знав хлопців. Від нас ідуть герої. Вони з перших днів воювали у перших рядах. Важко говорити і важко дивитися людям в очі. Може, зараз не час, але хочу звернутись до українських чоловіків: не ховайтеся, а ставайте на захист держави!”, – сказав заступник батальйону “Айдар” по роботі з особовим складом Олексій Колбасін.

За словами побратимів, обоє загиблих були прикладом того, як потрібно захищати державу: завжди у перших рядах, віддані і мужні.

“Я особисто був знайомий із Вадимом Шалатовським, він мій земляк – із Старосинявського району. Він півтора року тому виходив на хмельницький Майдан разом з нами. Він не пожалів свого життя, щоб країна змінилася, щоб ми змінилися. Півроку шукали Вадима з надією, що він живий. Важко повірити, що його немає”, – розповів перший заступник голови Хмельницької облдержадміністрації Олександр Симчишин. – На жаль, я не знав Назара, але про нього багато розповідають цікавих історій. В свої дитячих 17 років це був справжній чоловік, який приписав собі кілька років, аби йти воювати за Україну. І був завжди на передовій, там, де було гаряче.”

В останню дорогу героїв провели, стоячи на колінах. Вадима Шалатовського поховали на Алеї Слави на кладовищі у мікрорайоні Ракове, а Назар Якубовський спочиватиме у рідному селі матері — Шаровечці.