Наприкінці літа у Воловець — за враженнями і ягодами

0

Якщо наприкінці серпня — на початку вересня випадає кілька вільних днів, намагаюся з’їздити у Карпатах. Так би мовити, попрощатися і з теплими і ніжними горами, провести кілька днів під сонцем (звісно, це не завжди виходить, адже гори — це гори, навіть влітку вони можуть «порадувати» поганою погодою), увібрати у себе ці неймовірні пейзажі. Пройде зовсім мало часу, і гори стануть похмурими, мокрими, вітряними і не дуже привітними. Зате ця остання подорож надовго залишиться у спогадах.
До речі, День незалежності цьогоріч припадає на понеділок, а це значить, що в розпорядженні багатьох мандрівників буде три вихідних дня. Пропоную чудовий варіант бюджетного відпочинку на ці дні (його можна перетворити і на комфортний, замінивши намети на гуцульські садиби, яких тут вдосталь), а саме — з’їздити у Воловець Закарпатської області. Така мандрівка здивує вас швидким добиранням, невисокими цінами, легким і швидким підйомом у гори. У цю пору тут можна не лише насолоджуватися гірськими пейзажами, а й поповнювати запас вітамінів в організмі, поглинаючи журавлину, чорницю і лохину, які якраз дозрівають на цій висоті. Ягідних кущів у горах море, вистачить на всіх!

Краєвид з Полонини Боржави.

Незважаючи на усю красу і зручність добирання, Воловець не став типовим туристичним центром у Карпатах. І як на мене, в цьому ще один плюс цього селища. Тут немає натовпів туристів, великого сувенірного ринку, ресторанів. В той же час тут можна знайти усе необхідне для відпочинку — цікаві краєвиди, мінімальні розваги, сувенірні крамнички, нічліг, їжу, і навіть непогане домашнє вино, яке місцеві продають на ринку біля залізничного вокзалу. Взимку тут навіть можна взяти лижі на прокат чи покататися на квадроциклах.
Воловець — це селище міського типу, і хоча воно розташовується в Закарпатській області, насправді воно досить високогірне. Прямо у селі починаються численні дороги і стежки, які ведуть у гори. За кілька годин можна піднятися на хребет Полонина Боржава та його прекрасні вершини.

Якщо ночувати у горах, можна зустріти світанок.

У гори ведуть дві основні дороги, одна значно довша, але більш полога, і саме нею я раджу підійматися вверх. Крутою можна хіба що спускатися, але вважайте, що коліна при цьому отримають сильне навантаження. Тому, якщо маєте проблеми з ногами, не ризикуйте.
На підступах до вершин вам зустрінеться так звана сироварня — напівзруйнована будівля. Я була у Воловці багато разів, але кожного разу дивуюся, скільки зусиль було витрачено, щоб збудувати її тут, високо в горах. Лазити по руїнам будинку не раджу, адже від нього з легкістю може щось відвалитися і впасти.

Залишки сироварні.

На Боржаві можна піднятися на кілька вершин, наприклад, на Темнатик (на горі стоїть велетенський металевий хрест зі сходами, тому можна видертися ще вище), на Плай, де розташовується метеостанція, чи на Великий Верх. Якщо кілька годин пройтися по хребту на південь, можна потрапити на найвищу вершину хребта — гору Стій (1681 метр). На ній люди також залишили свій слід — тут валяються величезні металеві конструкції, порожні цистерни, на яких збереглися надписи на кшталт «Тут був Вася» чи освідчення в коханні, залишки бетонного фундаменту. За радянських часів на Стою була радіолокаційна станція, теперішні руїни навіюють думки про армагедон.

Залишко людської діяльності на горі Стій.

Краєвиди Полонини Боржави досить різноманітні. Є тут могутні темні ліси, є широкі простори, є високі сині гори і залишки людської діяльності. Можливо, останні тут не дуже доречні, але вписуються у навколишній пейзаж просто чудово. Тому тут цікаво як любителям природної краси, так і поціновувачам індастріелу.

На Стою.

Як дістатися
Добиратися до Воловця із Хмельницького дуже зручно. Можна вночі сісти на потяг, а зранку вийти на місці. Є два варіанти:
– потяг № 81 Київ-Ужгород відправляється із Хмельницького о 23.57, прибуває у Воловець о 7.25;
– потяг № 108 Одеса-Ужгород (із Хмельницького 3.28 — у Воловці в11.33).
Назад добираємося тими ж потягами, аналогічно сідаємо вночі, рано вранці — вдома.
Якщо добиратися власним автомобілем чи автостопом, варто їхати до Тернополя, звідти є два варіантів: їхати на Стрий через Львів або ж через Бережани і Рогатин.

Маршрут Хмельинцький-Воловець має кілька варіантів.

Де ночувати
Місцеві мешканці пропонують проживання у комфортних умовах зі всіма зручностями, у дерев’яних чи кам’яних будиночках, можна домовитися за харчування. Є тут кілька готелів та навіть туристична база радянського зразку, де проживання обійдеться близько 50 грн на добу (принаймні, такі ціни пропонували у високий сезон, на новорічні свята, тоді ж у садибах житло коштувало 100-200 грн). Думаю, влітку можна домовитися і дешевше. До речі, шукати житло можна заздалегідь в інтернеті, а можна одразу на місці.
Та найкращий варіант, як на мене, поселитися у власному наметі, піднявшись трохи в гори. Тоді красою Полонини Боржави можна буде милуватися цілодобово, ще й поглинати ягоди, не відходячи від намету. Також цікаво спостерігати, як місцеві збирають ягоди у промислових масштабах. Вони орудують спеціальними совками із гребінцями, а за плечима у них – великі бочки у рюкзаках. Та навіть без такого обладнання на кільк ахвилин можна назбирати цілу жменю ягід. На Половині Боржаві наприкінці літа – на початку осені їх дуже багато!

Панорама Воловця ізгори Темнатик.

Що ще подивитися
В 10 км від Воловця розташовується мальовничий водоспад Шипіт, туди можна дійти пішки, або ж добиратися через село Пилипець.
На приміському потязі можна за один день з’їздити у Мукачеве і повернутися назад, або ж вийти на зупинці Санаторій Карпати і поглянути на розкішний замок австрійських графів Шенборнів. Але це вже зовсім інша історія…
 

2 Серпня, 2015 |

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Vantage Theme – Powered by WordPress.
Перейти до панелі інструментів