На Луганщині засудили кам’янчанина за те, що він вийшов з оточення та вижив у полоні

У липні минулого року 41 боєць 51-ї окремої механізованої бригади з Володимира-Волинського (військова частина А2331) потрапив в оточення: з однієї сторони терористи ЛНР, з іншої — кордон з Російською Федерацією. Українські солдати вийшли з кільця, проте потрапили у полон до бойовиків, згодом їх переправили на територію Росії. 28 липня 2014 року військові 51-ї ОМБР повернулися в Україну, але їх одразу арештували та звинуватили у “відмові від несення обов’язків військової служби у бойовій обстановці за попередньою змовою осіб” – частина третя статті 409 та частина друга статті 28 Кримінального кодексу України.

“Із 11 липня під час передислокації підрозділ 51-ї ОМБР опинився в оточенні біля кордону з РФ (Свердловський район Луганської області) і був відрізаний від основних сил ЗСУ, наземних і повітряних комунікацій, але продовжував виконувати бойове завдання. Зазнавши втрат особового складу, залишившись без провізії, боєприпасів і без військової техніки, яка повністю була знищена при артобстрілах впродовж двох тижнів, бійці отримали наказ залишити позиції і відходити до основних сил. Аби зберегти особовий склад та поновити боєздатність, 25 липня бійці вимушені були відходити через територію РФ, а зброю здали комбату, щоб не спровокувати міжнародний конфлікт. Дякуючи Богу, вони залишилися живі”, – писали у листі до Президента України Петра Порошенка матері затриманих військових.

Проте, як виявилося, для правоохоронців військові 51-ї окремої механізованої бригади повернулися в Україну ледь не дезертирами. Після тримісячного арешту бійцям дозволили повернутися у розташування своєї війської частини у Волинську область, проте кримінальні провадження не закрили.

“На Батьківщині, куди бійців перевезли (в/ч А-1978 м. Запоріжжя ), їх зустріли не тільки рідні та близькі та вдячні громадяни, але й правоохоронні органи, які зараз намагаються зробити з наших дітей зрадників. Тільки за те, що вони не загинули там на висоті, не маючи права на відповідь, і вийшли з оточення. Все як у кращих традиціях НКВС. Їм офіційно висунули підозру у скоєнні кримінального злочину, що полягає в ухиленні від військової служби”, – обурювалися тоді матері солдатів.

Серед тих, хто постав перед судом за порушення частини третьої статті 409 та частини другої статті 28 Кримінального кодексу України, був і механік-водій 51-ї ОМБР молодший сержант із села Залісся-1 Кам’янець-Подільського району.

Відповідно до матеріалів справи, 15 липня 2014 року подолянин у складі підрозділу 51-ї ОМБР прибув до опорного пункту поблизу селища Хмельницький, що під Свердловськом. Упродовж 15-25 липня позиції українських військових неодноразово обстрілювалися незаконними військовими формуваннями ЛНР.

“Тоді ж військовослужбовці військової частини А2331 у кількості 17 осіб на порушення вимог закону та бойового розпорядження керівника сектору «Д» антитерористичної операції, діючи за попередньою змовою групою з вищевказаної кількості осіб, відмовились нести обов’язки військової служби на опорному пункті, здали закріплені за ними зброю та бойові припаси командирам підрозділів, завантажились у кузов одного з автомобілів “КАМАЗ” та залишили місце служби. Неподалік від опорного пункту у напрямку міста Свердловськ рух колони зупинили невстановлені озброєні особи незаконного військового формування, на їх вимогу військовослужбовці передали їм закріплену за ними зброю та бойові припаси”, – йдеться у матеріалах кримінального провадження.

Протягом декількох днів бійці Збройних Сил України перебували у полоні терористів. Згодом солдатів перевезли на територію Російської Федерації і лише о пів на третю годину ночі 28 липня представники ФСБ РФ передали військових 51-ї ОМБР українським прикордонникам.

Аби уникнути реального ув’язнення, молодшому сержанту з Кам’янець-Подільського району довелося піти на угоду із військовим прокурором та визнати свою винну у порушенні частини другої статті 28 та частини третьої статті 409 Кримінального кодексу України – відмова від несення обов’язків військової служби у бойовій обстановці за попередньою змовою осіб. Обвинувачення та захист погодилися на покарання у п’ять років ув’язнення з випробувальними трирічним терміном. Узгоджену сторонами домовленість затвердив Біловодський районний суд Луганської області.