Хмельницький і жінка: Поки чоловік воює на Сході, вагітна дружина виховує шістьох дітей

Роман, Олег, Ілля, Марк, Давид, Маргарита – чарівні дітки родини Скубиш. А скоро  їх стане ще більше. Найстаршому хлопчику 13 років, а єдиній донечці всього рік. За малечою зараз доглядає лише мама Ірина, бо їхній  батько Олександр захищає країну на Сході. Як живеться багатодітній сім’ї у Хмельницькому, дізнавалися журналісти «ВСІМ».

Привітна жінка зустріла  посміхаючись, вона запросила пройти до квартири. Одразу стало відчутно, що у цьому помешканні вирує життя. Діти метушаться й на гостю не звертають уваги. В трикімнатній квартирі одні хлопці бігають, інші складають конструктор, а найстарший зайнятий  комп’ютером . Маленька дівчинка тихенько сидить на руках й їсть яблучко – у Маргаритки якраз ріжуться зубки.«Плакала я, плакали і наші діти»  

Свою історію Ірина розпочала із зустрічі з майбутнім чоловіком Олександром.  Вони зустрілися,  коли чоловік служив в одній з військових частин Ізяслава. Молоді люди закохалися та одружилися. Там же народилося двоє перших  дітей.

-Коли розформували військову частину, де мій чоловік служив, ми переїхали на Одещину. Чоловік звідти родом, – каже Ірина. –  Спочатку жили у його батьків, життя по-різному складалося. Через деякий час ми придбали на Одещині маленьку квартиру, туди й переїхали. Там нормальних умов не було, щодня необхідно було  пропалювали в пічці, постійно було прохолодно. Виникали й інші труднощі але ми сподівалися на краще. Там народилися наші менші дітки. Жили дружно, чоловік допомагав доглядати за дітьми та по господарству…

Восени 2014 року Олександр перевівся на службу  у Хмельницький. Але кожні два тижні він приїздив до своєї великої родини. Під час однієї такої зустрічі чоловік повідомив  сім’ї, що  поїде воювати на Схід.

– В нього було велике бажання захищати нашу країну від ворога, тому коли він мені про це сказав, я не могла нічого вдіяти, – розповідає Ірина. –  Я, як жінка, розумію його й підтримую у всьому. Загорівся і все. Плакала я, звісно, ж плакали і наші дітки. Але він казав, що буде берегтися, й обов’язково повернеться, адже на нього вдома чекає любляча дружина та шестеро діток.

Справляється з усім сама

На збори у сім’ї  часу багато не було, тому взяли все найнеобхідніше і поїхали у Хмельницький. Найнявши мікроавтобус, перевезли деякі речі, звісно, ж все забрати не вдалося, бо не вмістилося у транспорт. Залишили великі ліжка та інші меблі.

-Квартиру у місті чоловік підшукував довго. Хоч і нерухомості у Хмельницькому багато, йому з пошуком прийшлося важко, – розповідає багатодітна жінка. – Як тільки дізнавалися, що у нас шестеро дітей, одразу була відмова. Вісім чоловік у квартирі – це для них багато. Відповідали й таке, що здають квартири на невеликий термін, але це нам вже не підходило. А загалом, ми дуже хотіли зняти будиночок, нехай і невеличкий. Діткам було б зручно на вулицю виходити та гратися на подвір’ї .

Все ж  сім’я підшукала житло і переїхала у Хмельницький  напередодні нового року, 22 грудня. А вже 25 грудня Олександр поїхав добровольцем в АТО. У квартирі меблів та інших речей було не багато. Але потроху Ірина з шістьма дітками обжилася. Її мати іноді приїздила допомагати доньці та онукам.  Але не надовго, адже жінка вже у віці та й хворіє.

-Чи нам щось потрібно? . Напевно, ні. У нас все нормально, скромно відповідає Ірина. – Волонтери допомогли  ліжками, іграшками і одягом для дітей. Проблеми трохи були з пральною машиною, вона не постійно працювала, я місяць прала все руками… Ми звикли до того що є, а чогось немає, то не страшно. Людям деяким дивно, якщо чогось в домі немає, наприклад,  меблів чи якоїсь техніки. Але ж це не головне. Квартира тепла, а це добре для діток.Зупинятися не збираються  

З сусідами Ірина зі своєю родиною ще не познайомилася, лише заочно. Сусіди «тарабанять» по батареях іноді.  Воно й не дивно, адже хлопчики у неї дуже рухливі й постійно граються.

-Будемо незабаром Марка та Давида влаштовувати в садочок. А старші дітки з самого початку переїзду вже ходять у школу в другий, п’ятий та дев’ятий класи. Вчаться добре, друзів ще не знайшли, але все попереду, – каже жінка.

-Мені ще не допомагають по господарству, лише трішки, підросте маленька Маргаритка, якій лише річок, то буде мамина помічниця. А взагалі я вже звикла сама все робити. Чоловік як на роботі, то я все із дітками і по дому справлялася. В нас вдома як маленький дитсадочок – дітки жваві, постійно метушаться. Ми з Олександром очікуємо ще на одну дитинку, думаємо, що це буде дівчинка, але якщо й хлопчик то теж добре.  Нас іноді запитують, чи плануємо ми ще діток народжувати. Відповім, як Бог дасть. Зараз чи не саме головне, аби чоловік повернувся живим та здоровим зі Сходу до нас. Ми всі його любимо та з нетерпінням чекаємо.

Нагадаємо, сайт vsim.ua розпочав спеціальний проект для жінок і про жінок «Хмельницький і жінка».