Хмельницький і жінка: За кермом, за станком чи на полі завжди працюють із посмішкою та натхненням

0

Сьогодні все частіше можна побачити чоловіка поваром чи флористом, а жінку за кермом чи у воєнній формі. Своїми успіхами у непритаманній для жінок сферах хмельничанки переконують, що вони можуть все. Головне справді хотіти цього, не боятися та не слухати нікого, тоді  можна опанувати будь-яку професію.

Водіння подарувало незалежність  

Жінка за кермом уже не викликає ніякого здивування. Але коли красива і тендітна леді не просто їздить на роботу чи за покупками, а заробляє водінням на життя – це уже не зовсім звично. Світлана Янушевська працює в службі таксі уже 6 років. І продовжує інколи зустрічати здивування клієнтів, які побачили, що автомобілем керує не чоловік. Та своїм професіоналізмом вона розвіює їх переконання у неспроможності представниць прекрасної половини людства у вмінні добре водити авто.

– Ще з дитинства, десь із п’яти років, мене тягне за кермо. Постійно лізла до тата на руки і просилася за руль. Це завжди було цікаво мені. Можна сказати, що я «родилась в автомобілі», – розповідає пані Світлана.

І це не просто красиві слова. Водійка не тільки вправно керує автомобілем, а й сама займається його ремонтом.

– Моя робота дарує мені відчуття незалежності. І не тільки фінансову. Я займаюсь улюбленою справою і вона мене не втомлює. А коли хочеться не просто таксувати, а отримати порцію адреналіну, я можу взяти участь в перегонах, – розповідає Світлана Янушевська.

Роботу таксистом можна назвати небезпечною, оскільки клієнти бувають різні. Хтось може бути у стані алкогольного сп’яніння. Інші просто, коли бачать красиву жінку за кермом, залицяються. Для своєї безпеки усі таксисти возять із собою щось для самозахисту. Наша героїня має пневматичний пістолет, який, на щастя, ще не доводилося застосовувати.

Не боїться відповідальності та прагне допомагати людям

Ще одна красуня, яка обрала важку професію, – майор міліції Тетяна Монтич. Бажання допомагати і бути потрібною людям завжди мотивує та надає їй сили для непростої роботи правоохоронця. Попри важку та відповідальну професію, ця мужня жінка завжди залишається ніжною та красивою. Хоча основне її завдання  полягає у зборі матеріалів із місця злочину і подальша їх експертиза, вона все ж пов’язана із небезпекою. Під час регулярних чергувань в оперативно-слідчій групі жінка часто стикається із небезпекою, хоч і вважає Хмельницький спокійним містом. Інколи, приїхавши на виклик, вона зустрічає здивовану посмішку злочинця, який побачив жінку в формі.  Трапляється, що приходиться вислуховувати і погрози у свою адресу.

– Бажання стати міліціонером у мене виникло ще в школі. Після прочитаних детективів Агати Крісті і Джеймса Чейза я захотіла стати слідчим. Так вийшло, що я стала експертом. І моя робота мені подобається, – розповідає Тетяна Монтич.

В дитинстві  у Тетяни було декілька варіантів у виборі професії. Коли навчалася у музичній школі, то хотіла пов’язати з цим своє майбутнє і стати викладачем. Її батьки працюють лікарями і хотіли, щоб дочка продовжила їх справу.

– Коли постало питання про вибір майбутньої професії, то я наполягла на своєму і пішла навчатися в київську Національну академію внутрішніх справ. І уже 10 років працюю міліціонером. І ніколи не шкодувала про свій вибір, попри небезпеку, яку вона інколи із собою несе, – розповідає Тетяна Монтич.

Тетяна Монтич  не боїться відповідальності у своїй роботі і завжди хоче допомагати людям. Якби вона не стала міліціонером, то хотіла б стати хірургом, щоб рятувати життя.

– Головне мати бажання і можна подолати усе. Будь-яка професія під силу кожному, хто дійсно хоче нею займатися. Невірним є уявлення про те, що жінка має дбати тільки про домашній затишок і може займатися лише окремими професіями, – розповідає Тетяна. – Коли ти виконуєш свою роботу, не потрібно думати про те, чоловік ти чи жінка. Це лише заважатиме успішному її виконанню.

З чоловіками працюється краще

Валентина Шаронова навіть уявити не може, що може займатися чимось іншим. Зараз вона працює заточувальником на ТОВ «Європа-Експорт Плюс». Пані Валентина є професіоналом своєї справи. Та й чи може бути по-іншому, якщо вона уже 50 років працює за станком. Закінчивши школу, Валентина Шаронова відразу пішла на завод, де протягом 6 місяців проходила курси шліфувальника. Ця робота припала їй до душі.

– Мені подобається щось робити своїми руками і бачити при цьому результат своєї праці. Кожного разу це ніби по-новому. Монотонної  праці я не люблю. І байдуже, що моя робота фізична. Я уже звикла до неї. І якщо людина дійсно хоче працювати, то вона буде це робити, незважаючи ні на які перепони, – розповідає жінка.

Пані Марія не бачить нічого дивного в тому, що такий довгий час займається чоловічою роботою. На її думку, не повинно бути ніякого розмежування професій, оскільки усе залежить не від статті, а від бажання та уміння самої людини.

Протягом усієї своєї кар’єри Валентина Шаронова працювала переважно в чоловічому колективі. І в цьому вона не бачить нічого дивного, і ніколи не стикалася із якимись труднощами, пов’язаними з цим. За її словами, з чоловіками навпаки працювати простіше. Вони можуть краще зрозуміти і допомогти.

Пані Валентина може похвалитися не тільки успіхами в роботі за станком, де дасть фору багатьом. Ще у школі вона почала займатися легкою атлетикою та лижним спортом. Пізніше успішно представляла свій завод на обласних та всеукраїнських змаганнях.

Протягом 1971-1975 років вона була депутатом Верховної ради УРСР 8-го скликання, де входила до комісії із міжнародних відносин.

У вільний від роботи час пані Валентина читає книги, займається в’язанням та садівництвом. Також вона полюбляє переглядати старі фільми. Не забуває слідкувати за новинами в Інтернеті. На жаль, жінка похвала двох найдорожчих людей у своєму житті – сина та чоловіка. Зараз вона живе сама.

Завоювала довіру та повагу у футболістів

Футбол завжди вважався суто чоловічим видом спорту. Для жінки максимум відводилося місце вболівальниці. Ще декілька років тому важко було уявити прекрасну леді в футболі, адже  її присутність на полі – погана прикмета. А про те, що вона може бути футбольним арбітром навіть подумати було важко. Особливо зважаючи на небезпечність цієї професії. Адже часто футболісти та вболівальники виражають суддям своє невдоволення. І часто це не просто якісь образливі вигуки, а справжня агресія. Але усі стереотипи перекреслила хмельничанка Марина Матковська, яка своєю роботою змусила футболістів не тільки звикнути до себе у «їхній» грі, а й поважати її як справжнього професіонала своєї справи.

– Спочатку було дійсно важко. Футболісти і вболівальники нерідко з посмішкою дивилися на мене, мовляв, що я тут забула. Але це я переборола і зараз здивування зустрічається набагато рідше. Переконала сама себе та усіх, що можу бути своєю в чоловічій грі. Впевнена, що кожній жінці під силу опанувати будь-яку професію. Головне любити свою справу і ніколи не здаватися, – розповідає Марина.

Розпочався її шлях у футболі ще в дитинстві, коли Марина займалася ним в хмельницькій ДЮСШ-1. Тоді вона й сама подумати не могла, що це стане справою всього її життя. Коли закінчилась недовготривала кар’єра гравця від хмельницької федерації футболу до неї надійшла пропозиція спробувати себе в ролі футбольного арбітра. Марина погодилась і зараз не шкодує про це. Сьогодні вона є одним із кращих асистентів арбітра в нашій області. Часто вона працює і на всеукраїнських змаганнях. Вона завжди своєю роботою доводить усім, що не гірше чоловіка може справитися із нею.

Поєднує свою кар’єру футбольного арбітра Марина Матковська із роботою інструктора фізичного виховання в дитячому садочку та навчанням. Отримавши диплом українського філолога в Хмельницькому національному університеті, вона вирішила не зупинятися на досягнутому і зараз навчається у Львівському державному університеті фізичної культури, де опановує тренерську професію.         Футбол, робота і навчання забирають чимало часу і зусиль. Втім, усе це не заважає Марині залишатися справжньою жінкою. Її краса не залишається поза увагою гравців, тренерів та вболівальників, які часто замість вигуку «суддю на мило» просять у неї номер телефону.


Нагадаємо, сайт vsim.ua розпочав спеціальний проект для жінок і про жінок «Хмельницький і жінка».  

 

Читайте також

Березень 4, 2015 |
Vantage Theme – Powered by WordPress.
Перейти до панелі інструментів