Хмельничани зустріли артилеристів, які тримали оборону Вуглегірська

У Хмельницькому зустріли артилеристів, які повернулися із зони АТО. Бійці героїчно викликали вогонь на себе у Вуглегірську разом з підрозділом “Світязь”. Опинившись в оточенні російських найманців 28 січня, навіть коли їхні шанси вижити були дуже примарними, хлопці не пристали на пропозиції бойовиків скласти зброю та врятувати собі життя, а чотири доби відбивали потужні атаки ворога. Як повідомляє Міноборони, під час захисту своїх позицій 34 українські артилеристи, серед яких і наші земляки, знешкодили чотири танки та дві БМП бойовиків. Хлопців нарешті відправили у відпустку, зустрічали їх на залізничному вокзалі з солодощами і дитячими малюнками небайдужі хмельничани.

“Мій чоловік потрапив у саме пекло в тому Вуглегірську, чекаю його, щоб хоча б побачити. Я навіть не знаю, чи надовго він додому, не встигла нічого спитати”, – зізнається дружина одного з артилеристів.

Окрім рідних і волонтерів, зустрічали трьох бійців 26-ї окремої артилерійської бригади небайдужі хмельничани і пасажири, які очікували своїх поїздів. Дякували і скандували “Слава героям!”.

“Ці хлопці справжні герої, уявити важко, що їм довелось пережити. Три місяці бійці були без ротації. І навіть після виходу з оточення їм довелося жити в жахливих умовах. Батальйон “Світязь” за героїзм нагородив Аваков, а про артилеристів забули”, – каже волонтер Наталія Реуцька.

“Вийшли ми з оточення, в нас нічого не було: голі і босі, лише зі зброєю. Нам нічого не видали, сказали зачекати, мовляв, приїдуть волонтери. А чому ми мали чекати на волонтерів? Хіба волонтери мені приносили повістку? Командування повинно бути на своєму місці. Якщо не вміють командувати, то нехай передадуть свої обов’язки волонтерам, які й так утримують армію”, – розповідає боєць Ігор з Дунаєвецького району, позивний “Німець”.

Волонтери, які зустрічали бійців, занепокоєні тим, що хлопцям доводиться жити у жахливих умовах, без ротації. Їх обурює, що артилеристів не представили до нагороди, як батальйон “Світязь”, хоча вояки пліч-о-пліч обороняли Вуглегірськ.

“Ми дякуємо Богу, що зберіг їхнє життя. Коли хлопці зателефонували і сказали, що вирвались, пройшли 15 кілометрів пішки, то ми зрозуміли, що якщо мати віру в серці, – Україна переможе”, – каже волонтер Валентина Пасічник, племінник якої також обороняв Вуглегірськ.

За словами артилеристів, зараз для них найважливіше — побачити рідних і відпочити. А ще – щоб армійське командування не забували про них і виконувало свої обов’язки.