«Додому ми привезли скелет, обтягнутий червоно-синьою шкірою»

0

 Наталя та Андрій одружилися 23 роки тому. Їй було 16, він – на три роки старший. Мама дівчини померла одразу після того, як донька народила сина, якого, як і батька, назвали Андрієм. Жили дружно, в трикімнатній квартирі, подарованій Андрієвою матір’ю. Сім років тому Наталя народила ще одного хлопчика – Іванка.

І раптом сталася неприємність – влітку 2014-го їх серйозно пограбували. У Наталі почалася депресія. Андрій, аби трохи розрадити дружину і поправити їй здоров’я, вирішив відправити її на відпочинок до Єгипту. Віддав за путівку чималі гроші, не знаючи, що платить за страждання не лише Наталі, а й усієї родини…

27 вересня Наталя вийшла з літака в місті Хургада, а через кілька годин їй стало погано. Згодом жінка почала блювати кров’ю. Звернулася до готельного гіда, яка викликала швидку. Доки Наталю возили від лікарні до лікарні (тільки третя погодилася її прийняти), вона втратила більше двох літрів крові!

«Останній дзвінок від дружини був із госпіталю «Жасмин», – розповідає її чоловік Андрій. «Мені погано, забери мене, врятуй», – благала вона. Після чого зв’язок обірвався.

Коли я зателефонував у госпіталь, мені повідомили, що Наталя в комі, і стан її критичний. До Єгипту терміново вилетів старший син, Андрій, який має юридичну освіту і добре володіє англійською. Я залишився з молодшим, якому лише шість.

Дружина була вся синя, і в неї були вибиті передні зуби

Уже 29 вересня Андрій був у госпіталі. Те, що він побачив, шокувало його: мати була непритомна, вся синя, і в неї були вибиті передні зуби. На всі його запитання, що сталося, тамтешні ескулапи розводили руками. Казали лише, що вона в комі, що в неї була зупинка серця, яка тривала 14 хвилин. Взагалі за час перебування Наталі в Єгипті, серце в неї зупинялося чотири рази! А ще сказали, що вона була вагітною, про що ми не знали. Термін – два місяці. Але через її стан їй змушені були зробити аборт.

У той же час лікарі запевняли Андрія в тому, що тільки вони можуть допомогти його матері. Але лікувати почнуть лише після того, як їм заплатять 25 тисяч доларів. Я залишив молодшого сина зі своєю мамою, а сам полетів до дружини. І хоч я вже був підготовлений до того, що побачу, мені стало зле: Наталю, всю в синяках, з вибитими зубами, періодично зводили судоми. Та, як згодом виявилося, я ще не все бачив!

Ми вирішили везти її додому, про що сказали лікарю, намагаючись домовитися про транспортування, на що отримали категоричну відповідь: «Не можна! Не долетить! Платіть, будемо лікувати».

Поїхав додому – шукати необхідні 25 тисяч доларів. Звернувся в Міністерство зовнішніх справ України, там сказали: «Грошей немає – війна!» Обійшов усіх, кого міг – відповідь повсюди одна: «Нічим не можемо допомогти. Моліться». Син сидів біля матері, а я їздив – в Україну за грошима, і назад, в Єгипет, – до Наталі.

На щастя, страхова компанія, через яку вона їздила на відпочинок, оперативно заплатила 15 тисяч доларів. Але нам тут же категорично заявили, що доплатити 10 тисяч треба вже зараз, інакше Наталю відключать від апарата штучного дихання. Але ми їм уже були винні не 10 тисяч, а набагато більше, оскільки один день перебування дружини в лікарні обходився у три тисячі доларів! Що їй кололи, і чи взагалі нею хто займався, ми не знали. Як потім показала експертиза, все її тіло було вкрите глибокими пролежнями і взагалі Наталі вводили не її групу крові (!).

Що міг, буквально нажебрав по родичах, сусідах та знайомих. Далі від безвиході довелося під величезні відсотки закласти квартиру. Те, що мої діти можуть залишитися без даху на головою, я тоді не думав. Для мене головним було – вирвати дружину з того пекла. Бо щодня йшла боротьба з керівництвом госпіталю, яке одразу вигадувало все нові причини, аби відтягнути час і дерти з нас ще і ще.

Викинули на вулицю і відключили від апаратів

«…Крім коштів, які в нас вимагали, Андрій мав підписати папери про те, що госпіталь не несе відповідальності за життя його матері. На той час в мене вже були гроші на руках, і наступного дня мав їх привезти, але платити потрібно було тут і зараз. Не допомогла навіть туристична поліція, яку викликав син. Наталю від’єднали від апарата штучного дихання, викотили на вулицю, Андрієві дали якийсь пристрій типу груші і сказали: «Качай». Самі ж зателефонували в центральний госпіталь і сказали, що знайшли на вулиці незнайому жінку: «Приїдьте, заберіть». Навіть не дали виписки, просто викинули на вулицю, як собаку. В центральній лікарні умови були жахливі, але за перебування там та за медикаменти довелося платити все ті ж три тисячі доларів за день.

Я ж тим часом де міг (в Німеччині, Ізраїлі…), шукав реабілітаційний літак. Турецькі льотчики, які за 37 тисяч доларів (повсюди просили аналогічну суму, тільки в євро) погодилися приземлитися в аеропорту Жуляни. І лише 25 жовтня, через 24 дні суцільного жаху, реанімаційним літаком (тому що звичайним її везти не можна було) з бригадою медиків ми доставили Наталю до Києва. Всю дорогу молився, бо в її стані, то був страшенний ризик.

Додому привезли скелет, обтягнутий червоно-синьою шкірою. Окрім клініки «Борис» взяти її з діагнозом «Постреанімаційна хвороба, постгіпоксична енцефалопатія» не погодилась жодна лікарня. Під час обстеження в неї виявили переломи майже всіх ребер, перелом грудини (робили штучне дихання), розрив трахеї у двох місцях (вводили трубку, а коли не могли розчепити зціплені зуби, повибивали їх), пневмонію, гнійний бронхіт, токсикодермію… Все її тіло було в синцях – щоб не робити операцію, аби прибрати внутрішню кровотечу, їй кололи препарати для згущення крові, через що вона загусла до стану желе. А ще – глюкозу, чого не можна було робити через цукровий діабет. Крім того, в Наталі на зап’ястках та щиколотках були синці – її навіщось прив’язували.

Лікарі сказали, що стан дружини критичний, і обіцяти нам щось вони не можуть. Але її, нарешті, почали лікувати!

Після передачі «Стосується кожного» один із запрошених гостей уже наступного дня забрав Наталю до себе в реабілітаційний центр. Зараз їй роблять масаж, намагаються садити. Вона ще не їсть не п’є, не розплющує очей. Але в нас з’явилася надія: тиждень тому вона почала дихати самостійно. Лікарі кажуть, що якби таке трапилося в нас (а все почалося з кровотечі у стравоході, що була реакцією на переліт), дружина уже через тиждень була би вдома. А в Єгипті її тримали 24 дні, довівши до стану рослини».

… Для подальшого лікування потрібні кошти, яких у родини немає. Андрій заклав усе, що було можливо, взяв в оренду машину і таксує на пару із сином.

Але самі вони ніколи не зможуть зібрати необхідної суми. За час перебування в «Борисі» Андрій заплатив 300 тисяч гривень. На сьогодні його борг клініці складає 237 тисяч, – чоловік підписав угоду з лікувальним закладом, що буде щомісяця віддавати по 60 тисяч гривень. Тому рідні 39-річної Наталі Кривонос звертаються до всіх небайдужих людей – допоможіть!

P.S. Кошти можна перераховувати на рахунок: ПриватБанк 5211 5374 5275 0776.

Кривонос Андрій Анатолійович.

Телефон Андрія Кривоноса: 098-047-00-05.

25 Січня, 2015 |

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Vantage Theme – Powered by WordPress.
Перейти до панелі інструментів