1 лютого народився письменник, публіцист Євген Маланюк

Євген Маланюк був бойовим офіцером української армії, учасником Першої світової війни та Національної революції 1917-1920 років.

Сам себе письменник називав імператором залізних строф, пізніше ця фраза характеризувала життя і творчість Маланюка у народі. Був лідером «Празької поетичної школи».

Майже вся поезія українського автора є автобіографічною, адже в ній він намагався передати свої почуття, світогляд та розуміння тих подій, свідком яких він став.

Творча спадщина поета має ідейне та тематичне розмаїття. Збірки поезій та есе видавались у багатьох містах Європи й Америки.

Найвизначніші збірки: «Стилет чи стилос», «Перстень Полікрата», «П’ята симфонія», «Земна мадонна», «Гербарій».

ІСХОД

Не забути тих днів ніколи:

Залишали останній шмат.

Гуркотіли й лякались кола

Під утомленний грім гармат.

Налітали зловісні птахи,

Доганяли сумний похід,

А потяг ридав: на Захід… на Захід… на Захід…

І услід – реготався Схід.

Роззявляв закривавлену пащу.

П’яний подих нудив, як смерть.

Де ж знайти нам за тебе кращу

Серцем, повним Тобою вщерть?