«Перед пострілом гармати я відчув неспокій»

0

І хоч ще дуже болять потрощена рука та нога, священик подумки зі своєю родиною. Адже син тільки-но закінчив школу і збирається вступати до вищого навчального закладу. Хто з ним поїде? Хто допоможе, підкаже? А донька? Як вона справлятиметься вдома? І про дружину турбується, адже вона – інвалід ІІ групи. А це ж ще город потрібно доглянути, урожай зібрати. І люди в селі залишилися без священика. Того нещасливого дня, 9 червня, у селі Івки Старосинявського району відбувалися поминальні заходи. Згадували воїнів Української Повстанської Армії, які прийняли тут свій останній бій з військами НКВС у 1945 році. Серед запрошених був і священик Хмельницької єпархії Української православної церкви Київського патріархату, настоятель храму села Гречана отець Михайло Кулін. Після заупокійної служби та урочистої частини члени клубу козацької реконструкції вирішили дати салют із гармати. Отець Михайло зізнається, що одразу відчув неспокій, адже такі постріли у місцях масового зібрання людей дуже небезпечні. І хоч на урочистостях були представники правоохоронних органів, рятувальники, козаки, він вирішив відгородити діток від гармати. Перед самим пострілом священик відійшов зі свого місця і став біля гармати, закривши собою дітлахів. Каже, що зробив це спонтанно. «Коли козаки почали готуватися до пострілу, я кажу дітям: «Станьте позаду мене, закрийте вушка і відкрийте ротики, бо зараз щось буде». Інтуїція священика не підвела, від вибуху гармата розірвалася навпіл. Отець Михайло прийняв на себе усі осколки. «Я одразу не зрозумів, що сталося, – згадує він. – Тільки що стояв – і вже лежу. Думаю, чого це я лежу? Треба встати. Намагаюся це зробити – не можу. Права рука бовтається, немов не моя, правої ноги теж не відчуваю. Запитую: діти цілі? Кажуть, так… Потім опритомнів вже у машині, коли мене везли до лікарні».

У Старій Синяві надали першу допомогу і відправили у травматологічне відділення обласної лікарні. Поранену руку лікарі вже прооперували. На черзі – операції на нозі.

Справою зайнялися правоохоронці. Як зазначають в управлінні МВС України в Хмельницькій області, «за цим фактом внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 128 «Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження» Кримінального кодексу України. В рамках розслідування призначена низка експертиз, після результатів яких можна буде обґрунтовано говорити про причини вибуху». Сьогодні біля отця Михайла по черзі чергують кума і матушка – дружина районного благочинного, навідуються інші священики єпархії, часто заходить і Владика Антоній. Були у лікарні представники райдержадміністрації. А от винуватці трагедії – сучасні козаки – у лікарні, кажуть, з’явилися лише раз. «Хмельницька єпархія хоче знати – чому не один рік стріляли з гармати часів Пилявецької битви без дозволу відповідних компетентних органів? – каже Владика Антоній. – Чому організатори траурних заходів не потурбувалися про безпеку громадян, чому не було машини швидкої медичної допомоги на такому масовому громадському заході? Хто буде за це безпосередньо відповідати? Викликає здивування те, що ні організатори проведення заходів в районі, ні безпосередньо ті, хто робили цей постріл, навіть не вибачилися перед священиком». Отець Михайло не прагне, щоб когось покарали. Зізнається, що вистачило би щирого вибачення. Але потрібно все зробити, аби таке більше не повторилося.

Від редакції. На медикаменти родина священика витрачає немалі гроші. Лише два тижні лікування обійшлося майже у вісім тисяч гривень. А лікування триватиме, щонайменше, місяць-два, далі – реабілітація. Тому гроші ще потрібні. Кожен, кому небайдужа доля священика, може вкласти свою копійку на його лікування.

Кошти можна перераховувати на рахунок: карта ПриватБанку 5168742300800335 (Кулін Михайло Михайлович).
 

21 Липня, 2015 |

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Vantage Theme – Powered by WordPress.
Перейти до панелі інструментів