Як у Хмельницькому відзначили 71-річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (ФОТО+ВІДЕО)

Одразу в декількох місцях, які свого часу з’явилися в Хмельницькому з нагоди Дня перемоги в Другий світовій війні, одночасно відбулися покладання квітів. І, на відміну від 70-річниці, відзначення 71-ої пройшло доволі тихо… навіть без вступних слів чиновників.

Керівники міста та області, звісно, були на покладаннях. Так, на військовому кладовищі вінки та квіти поклали мер міста Олександр Симчишин, голова обласної ради Михайло Загородний, заступник голови облдержадімністрації Володимир Кальніченко. Самого ж голови ОДА Олександра Корнійчука не було.

півтори тисячі. В Хмельницькому й того менше. Але хмельничани все одно масово прийшли на військове кладовище, аби вшанувати героїв, які 71 рік тому перемогли нацизм. Дехто ж прийшов із фотографіями своїх дідів та прадідів.

Щоб ветеранам не було важко стояти, для них облаштували спеціальні місця для сидіння.

Заспівавши гімн України, пам’янули не доживших до сьогоднішнього дня хвилиною мовчання, а потім… поклали квіти не лише до пам’ятників та стел, а й на могили солдатів.

Ветерани Другої світової війни також поклали квіти на військовому кладовищі.

Хмельничани прийшли на військове кладовище не лише з квітами, а й лампадками.

Як і в минулі роки, на могилах загиблих солдат 9 травня квітів було чимало.

Кілька сотень людей прийшло покласти квіти до Вічного вогню. Серед них ветерани війни, громадськість міста, представники влади міста та області, керівники політичних партій та громадських організацій, представники духовенства, профспілки міста та області, керівник підприємств, установ та організації. Перед покладанням діти виконали український танок. Усі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих. Багато хто просто не стримували сліз.

Діти виконали український танець

«Я пройшов Румунію, Угорщину, Австрію і закінчив війну в Чехословаччині, в 20-их числах травня. Коли оголосили про кінець війни, ми ще воювали, бо в Чехословаччині була велика група німців, тому й закінчили пізніше. Мені тоді якраз 20 травня виповнилось 20 років», – розповідає Микола Павлович.

Микола Павлович згадує воєнні роки

Багато дітлахів прийшло з батьками, щоб покласти квіти до Вічного вогню

Ветеран каже, що після війни став військовим і все життя присвятив цій справі. «В той час всі республіки воювали, всі народи, і не можна нікого ображати, киргизи чи казахи. Ми разом воювали за незалежність батьківщини і знищення фашизму», – додає він.

9 травня 1945 року було сонячно і радісно від того, що ми залишились живими”, – розповідає Федір Петрович

Перемогу зустрів 9 травня у Братиславі, у партизанській бригаді. Мені було 18 років. Ще такий був молодий і зараз теж молодий», – посміхається Федір Петрович. Ветеран пригадує, що в той день 9 травня було сонячно і радісно від того, що вони залишились живими.

Квіти до Вічного вогню прийшли покласти ветерани

Вічний вогонь щільно заклали квітами

Хмельничани прийшли вшанувати подвиг

Більше сотні хмельничан та гостей міста прийшли до Меморіалу Слави. Зі сльозами на очах та червоними маками на грудях вони віддали шану тим, хто поліг у боях, захищаючи наше мирне сьогодення. Обійшлося без урочистих промов та виступів.

Вшанували героїв і біля Меморіалу Слави

На урочистості хмельничани вдягли вишиванки та почепили на груди червоні маки, ветерани вбрались у святкові кітелі, медалі та ордени. Біля входу до Меморіалу запалав у чаші Вічний вогонь. З динаміку над площею пролунали слова подяки ветеранам та сподівання, що перемогою зовсім скоро закінчиться війна на Сході.

Ветерани пренесли квіти і вінки

Після того, як відлунав гімн України, загиблих вшанували хвилиною мовчання, а до підніжжя пам’ятника поклали вінки і квіти у знак пам’яті про тих, хто віддав своє життя за Перемогу над нацизмом. Тривалий час присутні не розходились, вітали ветеранів, бажали їм здоров’я і фотографувалися на пам’ять.

До Меморіалу лягли оберемки квітів

«Цей день, День Перемоги – для мене спогади. Я три роки був на фронті, дійшов до Берліна, – розповідає 93-річний ветеран Іван Добрик. – Зі своїм підрозділом наприкінці жовтня 1944-го підіймав переможний прапор над останнім українським містом Чопом на Закарпатті».

Іван Добрик з дружиною Тамарою Макарівною

90-річний Микола Дмитрович Кокуров командував відділенням у 4 Гвардійській бригаді, що була завжди попереду. Розповідає, що до цих пір пам’ятає прізвища трьох загиблих з відділення, яким командував. Закінчив воювати в Калінінградській області.

Микола Дмитрович у День Перемоги згадує роки війни

«День Перемоги – наше велике свято. В цей день відбулося примирення воюючих сторін, і це дало нам можливість перемогти, і ми перемогли. Я бачив все: і руїни міст, спалені села, вбитих старих, дітей, жінок, – каже ветеран. – Бажаю усім мешканцям Хмельницького мирного неба над усією країною. Щоб ніхто ніколи не чув свисту пуль, розриви снарядів і бомб. Вітаю всіх з великим святом, бажаю успіхів у справах особистих і громадських. Всім бажаю не хворіти і не старіти. А жінки щоб цвіли, як квіти».

Ветеранів вітали квітами і бажали здоров’я

Після закінчення урочистостей усі довго не розходились, спілкувались, фотографувались