Розпочинаючи шлях завжди сподіваєшся що він буде легким

В спотрі це теж діє. Розпочавши свою участь в рамках проекту «Маю ціль» я, звичайно, знав що будуть злети і падіння. Періоди натхнення і хвилини відчаю. Легко пишеться на старті. Попереду такий довгий шлях, ще стільки всього треба зробити. Стільки багато вражень. А от коли ти пройшов більшу частину шляху…

Ні, насправді, відвідування «Evolution» для мене це завжди заряд позитиву та драйву. Тут навіть жодних сумнівів. Щоразу, переступаючи поріг, ти поринаєш в особливу атмосферу. Ти одразу залишаєш все зайве поза стінами. Проте, зізнаюся чесно, іноді буває непросто. Ти йдеш в зал із сподіваннями що от цього разу ти підкориш вправу чи інструмент. Ти нарешті почнеш рух, візьмеш нову вагу, зможеш виконати нарешті вправу досконало. Але ніц. Результат, дай боже, ледь ледь рухнеться. Але точно не той якого очікуєш. І наступного разу, і наступного. Ось тут і починається саме цікаве. Приходиш додому, аналізуєш чому так. Знаходиш похибки в режимі дня. Намагаєшся все виправити. В залі пробуєш – результат є, але не такий якого чекає. І знову те саме. Аналізуєш що зробив не так. Радишся з тренерами. Знову підправляєш дієту, корегуєш розпорядок роботивідпочинку. І знову в зал. Я вже розповідав раніше, що своїми результатами не дуже задоволений.

Не зважаючи на те що тренера мене підтримують і пояснюють що подібні паузи в результатах це природньо. Іноді організму потрібен період певної адаптації до вправ. І вага тоді я то кажуть «стоїть» на місці. Потрібен час, оптимізм та віра в свої сили. А також відсутність ліні. Іноді себе потрібно і позмушувати працювати.

Приблизно місяць я тим чи іншим чином пробував. Але не йшло мені ніяк. Мій тренер Славко акуратно регулював вагу ,кількість підходів, та повторень. І можу сказати що це нарешті стало приносити результат. Останнє тренування показало маленький але такий вагомий для мене результат. Це неймовірне відчуття, скажу вам. Раніше лягаєш під штангу починаєш працювати і не можеш. Прикладаєш зусилля а руки натуральним чином відключаються. Без допомоги, під страховки, ти не можеш зробити завдання. А тепер ти тягнеш, жмеш, давиш і хоч поволі але ти самостійно виконуєш всю положену кількість повторень. Та ще й з більшою вагою. Після такого, навіть невеличкого результату повертаєшся додому ніби чемпіон світу. Аби тільки не наврочити і не здатись наступного разу. Проте це вже буде нова історія. А до того – робота-робота-робота. 🙂