Коли війна прийшла на поріг (родина Токарєвих)
0Читач написав на сайт:
Випробування молодої сім’ї на цьому не закінчилися. Окрім питань соціального характеру, якими сповнене життя переселенців, додалися проблеми зі здоров’ям. Нетішин гарно прийняв людей зі сходу й у відповідності до закону й державних програм місцева влада та соціальні служби всіляко допомагали їм облаштуватися. Однак гостре питання з житлом лишається відкритим: в Нетішині не так багато квартир для найму, позаяк місто невелике. Орендодавці залюбки пропонують наявне житло робітникам з ХАЕС, позаяк вони платять великі гроші. На відміну від них переселенці не в змозі на такі суми. Тому проживання Токарєвих у квартирі можна порівняти з реактором тої ж електростанції – ніколи не відомо, як зміниться ситуація з плином часу.
Голова сім’ї Олексій, на разі, не має постійного місця роботи, вдовольняючись тимчасовими підробітками. Спеціальність інженера-електромеханіка в Нетішині наче й затребувана, однак поки можливості працювати за спеціальністю немає. Дружина Світлана має групу інвалідності, тому працювати для неї важко, не кажучи при цьому про догляд за двома дітьми. Нещодавно лікарі додали причин нервуватися – жінці конче необхідна заміна тазостегнового суглобу, яка вартує не менше сорока тисяч гривень.
Медичного втручання потребує і менша донечка. Невелика гемангіома на обличчі не спиняється у рості й потребує лікування. Коштів на проведення медичних операції у родини немає.
Обоє дівчат вже оформленні у відповідні навчальні заклади: старша до школи а молодша – у садочок. З вересня меншу дівчинку будуть чекати у першому класі школи. Діти адаптувалися після численних переїздів та зміни навчальних заходів, звикли до компактного міста й нових друзів та знайомих, освоюють українську мову у загальному вжитку.
Хмельницький благодійний фонд «Хесед Бешт» прийняв на обслуговування єврейську родину, а менеджери організації намагаються комплексно вирішити усі гострі питання вимушених переселенців. На превеликий жаль родина опинилася у місті, де представництва Фонду немає, тому їхнім куратором виступає менеджер Наталія Тинкевич з сусідньої Славути. Родину запрошують на общинні заходи до Славутського представництва, відбуваються візити менеджера до помешкання переселенців. Також родина залучена до общинного життя місцевої єврейської громади.
Сім’я Токарєвих є учасниками проекту «Вдалині від дому» Всеукраїнської волонтерської мережі «Community». Волонтери вже взялися допомагати переселенцям у пошуку необхідних коштів, меценатів та зв’язків для операцій. Також за умовами проекту, волонтери завітають до родини для сумісної зустрічі Шаббату та проведення майстер-класів для дітей з виготовлення шаббатньої атрибутики. Навіть вдалині від дому євреї не будуть почувати себе відірваними від свого народу, допоки діють єврейські організації, існує громада й пам’ятаються Заповіді «Цдака» та «Міцва».