Що потрібно знати про вінчання у Хмельницькому: як, з чим та за скільки вас повінчають?

Період одружень та вінчань уже розпочався. Охочих стати на весільний рушник та засвідчити свій шлюб перед Богом є багато, зокрема цього місяця. Молодята  поспішають, адже зробити це рекомендують до посту, який розпочнеться 8 червня. А вінчання у піст церква не практикує.

«ВСІМ» дізналася про підготовку до вінчання у храмах Хмельницького. Про вартість  церемонії говорять неохоче. Втім, про конкретні суми говорять служниці, які, як правило, завжди знаходяться у храмі та продають церковне приладдя. У деяких церквах  є своя такса, у інших храмах – так звані добровільні пожертви.  А священики доступно пояснять усе, що стосується  церемонії та як до неї потрібно готуватись.

Свято-Покровський кафедральний собор (Українська православна церква Московського патріархату)

вул. Володимирська, 13.

У храмі – найбільша кількість закоханих. Буває й таке, що одночасно вінчаються   кілька пар.

За тиждень-два до вінчання пара повинна прийти до церкви на сповідь та причастя.

Для обряду потрібно два вишитих рушники (один під ноги, іншим зав’язують молодятам руки), пара ікон, свічки, чотири хустинки або серветки, пляшка вина «Кагор» та коровай, або ж торт. Сестриця у церкві розповіла,  що сам обряд вінчання коштує  400 гривень. 

Храм Казанської ікони Божої матері (Українська православна церква Московського патріархату)

вул. Курчатова, 11/2

Церква відкрита не щодня і, ймовірно, після обіду сюди не також не потрапити. Аби дізнатись усю інформацію, можна прийти на вранішню або вечірню службу на вихідні. Тут мені не вдалося багато дізнатися.

– Вінчання у нас коштує 300 гривень, – кажуть  у канцелярії храму. – Проводимо обряд лише індивідуально.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці ( Українська православна церква Московського патріархату)
вул. Вайсера, 15

Тут церемонії вінчання розписані до кінця травня. З 8 червня – піст, тому церква в цей період не вінчатиме. 

У храмі можуть одночасно обвінчувати кілька пар. Спільний обряд буде коштувати 250 гривень. Якщо хочете, аби цього дня вінчали лише вас,  то доведеться заплатити вдвічі більше – 500 гривень. Все, що потрібно знати, розкаже жінка «на касі», яка торгує церковним приладдям. На місці роздрукують список того, що потрібно, щоправда, ціна там не вказується.

Окрім цього, як наголошують у храмі, наречені повинні обов’язково бути хрещеними, знати молитви: «Отче наш», «Молитву до Божої Матері», «До Ангела Охоронителя» та «Символ віри». А також прийняти обов’язкові таїнства сповіді та причастя, пройти «співбесіду» у священика.

Свято-Успенський храм (Українська православна церква Московського патріархату)
вул Кам’янецька, 172. 

Коли прийшли журналісти, у церкві був лише настоятель, він розповів про сам обряд і що власне потрібно для вінчання.
«До 24 травня включно у нас все розписано. Пар вінчатиметься багато, – каже настоятель храму, отець Володимир. – Не буває такого, що кілька молодят одночасно беруть участь в обряді. Вінчаємо лише по одній парі. Так само і хрещення в нас проходить.
До церемонії вінчання, як і зазвичай, потрібно ретельно готуватися. Варто за два тижні до запланованого одруження прийти до церкви, попередити про вінчання та поспілкуватись із святим отцем. 

З собою треба взяти освячені обручки, ікони – Спасителя і Божої Матері, один рушник під ноги, «Кагор» для причастя. Молодята та свідки обов’язкового повинні одягнути на шиї освячений хрестик.
За тиждень до вінчання закохані мають прийти на сповідь. До цього у церкві рекомендують три дні постити, тобто, вживати лише рослинну їжу. У храмі наголосили,  на тому, щоб наречені в цей період спали окремо.

Прайсу із цінами журналісти тут не знайшли. Святий отець пояснив, що обряди у них проводять безкоштовно, але від добровільних пожертв не відмовляються.

Свято-Георгіївський Храм (храм Георгія Побідоносця) – Українська православна церква Московського патріархату
вул Івана Франка, 1/15

Вінчання у церкві коштує 260 гривень. Плюс, як виявилось,   потрібно буде віддячити панотцеві та хору півчих. Про це зі мною щиро поділились служниця.
На поточний місяць ще можуть записати, адже поки є вільні місця. Тут, як і в деяких інших церквах, не вінчають кілька пар одночасно.

– Приходьте до нас на службу, це дуже корисно. Заодно там вам все детально розкажуть про вінчання і запишуть, – каже служниця храму Людмила Іванівна.

Собор Архістратига Михаїла (Українська православна церква Київського патріархату)

вул Курчатова, 4а.

У церкві проводять різні таїнства та обряди – вінчання, хрещення, освячення, .. Можна також замовляти молебень, сповідь та панахиду.

За тиждень перед вінчанням молодята повинні прийти на сповідь. Вінчання має бути заплановане на неділю. До цього, мені порекомендувала прийти на службу в суботу, а у п’ятницю дотримуватись посту.

Про все, що потрібно мати з собою, мені  розповіла  жіночка, яку я застала у храмі. Отож, список практично аналогічний з іншими храмами міста. Для вінчання потрібно мати: два вишитих рушники, дві хустинки (одна, щоб покрити голову нареченої, інша – на Євангелія), свічки, чотири хустинки (дві під свічки, дві свідкам, щоб тримати корони). Також потрібні ікони, які повинні купувати хрещені батьки, коровай (щоб був на вишитому рушникові) та церковне вино. Все необхідне можна принести із собою або придбати заздалегідь вже у церкві. До прикладу, як запевнила старша сестриця у церкві, ікони тут можна купити дешевше – 150 гривень за пару.

Усього обряд вінчання коштуватиме близько 400-450 гривень.

По закінченню обряду молодятам роздають спеціальні свідоцтва, де записана дата вінчання, хто був у них свідком та хто проводив таїнство. Вінчання проводить служитель церкви отець Михаїл.

Храм Святого Великомученика Пантелеймона (верхній Храм на честь ікони Божої Матері «Несподівана радість») – Українська православна церква Московського патріархату

вул Проскурівська, 107/1

– Увесь процес вінчання дуже гарно проходить, – каже служниця храму, пані Алла. – У нас можуть вінчати як одну пару, так і кілька одночасно.

Вартість індивідуального вінчання – 400 гривень, спільне коштує 300 гривень.

Вінчають лише у неділю, за тиждень до цього, в будь-який інший день, варто прийти до священика на сповідь.

Із собою потрібно мати: обручки, пару ікон, рушники на ікони та на руки, чотири хустинки, шалик на ікону Божої Матері (Вратарницю), калач або коровай.  

Храм «Всіх Святих землі Української» (Українська православна церква Київського патріархату)
вул. Тернопільська, 24  

Є охочі обвінчатися найближчим часом і у цьому храмі, однак, поки таких пар не багато. Ціна чітко не встановлена, тому залишити тут можна будь-яку суму в якості добровільної пожертви на розвиток церкви.       

– Ціни у нас немає. Пожертвувати можете скільки маєте, – каже жінка, яка продає свічки та молитовники. – Усе необхідне можете принести із собою або ж придбати заздалегідь у храмі. Список того, що необхідно мати з собою для вінчання розкажуть одразу, він абсолютно співпадає з переліком речей в інших храмах Хмельницького.

Церква Іова Почаївського (Українська православна церква Київського патріархату)

вул. Залізняка, 12/1

У церкві я зустріла святого отця Вадима.

– Хіба найголовніше те, яка ціна? Найперше, що  має бути, то це віра, – каже священик. – Це дуже важливий крок, тому ви маєте віднестися до цього серйозно і помірковано. Коли є віра, то нічого тоді не страшно.

Обвінчають вас у церкві за будь-яку ціну, адже скільки б не залишили грошей, пожертва піде на розвиток храму, так мене переконував отець Вадим. Якщо ж коштів немає зовсім – обіцяють повінчати безкоштовно.

Собор Святого Апостола Андрія Первозванного (Українська православна церква Київського патріархату)

вул. Козацька, 69

За звичкою прямую розпитати про вінчання у жінки, що працює у церкві та продає усе необхідне для обрядів. Вона пояснює, що краще буде поспілкуватись із самим священиком.

– У нас немає чітко визначеної ціни, – каже отець Степан. – Це добровільна пожертва.

Отець розповідає, що в церкві вінчається переважно молодь, але й звертаються такі пари, які прожили спільно у шлюбі 5, а то й 20 років. Саме вінчання для них стає новим етапом у стосунках.

Молодятам роздають пам’ятку, де вказані етапи підготовки та те, що потрібно прихопити на церемонію. Перш за все  нареченим потрібно підготуватися постом і молитвою до сповіді, також причаститись.

Парафія Різдва Пресвятої Богородиці (Українська греко-католицька церква)

вул. Зарічанська, 10/3 

Здебільшого у храмі вінчаються  молоді люди. До вінчання з ними обов’язково проводять зустріч, де священик розповідає   про природу шлюбу, вірність та відповідальність

– Вінчання – це зміна стану людини. Будь-яке важливе рішення супроводжується новим етапом у її житті. Тому сповідь перед вінчанням – це ніби очищення її попереднього життя і вступ у щось нове, немов би, перепрошення Бога за попередній етап свого життя і благословення, – розповідає  настоятель храму Іван Данкевич.

Чітких критеріїв, коли потрібно сподіватись, немає. Це може бути за тиждень-два, а то й три дні.  

– Бажано сповідатися чим ближче до святкового дня, щоб менше після сповіді до вінчання чинити якогось гріха і якомога чистішим стати до вінчання, – пояснює отець.

У церкві не практикують сповідь без служби. Без служби можна лиш сповідати людей, які є хворі, немічні. Гроші тут слугують добровільною пожертвою.

 «Пустити Бога у свою сім’ю» – так про обряд вінчання кажуть священики. Коли чоловік та жінка  приймають це рішення, вони не є просто закоханими, почуття їх значно глибші. Це означає, що молодята свідомі того, що їм доведеться бути разом в горі й радості, багатстві та скруті, разом долати життєві труднощі та любити одне одного попри всі негаразди.

 «Вінчання – це крок до Бога, а не данина моди»

Секретар Хмельницької єпархії Української православної церкви Московського патріархату Олександр Дацюк:

– У цей період, коли завершився Великий піст, справді багато молодих пар одружуються, вінчаються у храмах і тут важливо зазначити, що вінчання у Церкві не повинно бути даниною моди, але сприйматися як крок до Бога, свідоме звернення за благословенням, яке неодмінно мусить підкріплюватися і нашими зусиллями, бо лише у співпраці людської праці та Божого благословення, ми можемо отримати успіх у будь-якій справі, за яку беремося, це стосується і сімейного життя.

Всі особисті питання, що стосуються вінчання, слід вирішувати зі священиком індивідуально, при цьому важливо, щоб це був священик, який з Вами, Вашим життям та родиною знайомий особисто. Не слід відкидати і поради психологів та, взагалі, правила здорового глузду, адже молоді пари дуже часто одружуються у період закоханості, коли ми можемо наробити чимало помилок, тобто тут необхідний здоровий прагматизм та урахування думки старших.

Шлюб є Таїнство, в якому за добровільною  згодою нареченого і нареченої жити спільно, благословляється їхній шлюбний зв’язок в образі духовного союзу Христа з Церквою, випрошується і подається Благодать Божа для взаємної допомоги й однодушності і для благословенного народження та християнського виховання дітей.

Таїнство шлюбу здійснюється посеред церкви перед аналоєм, на якому знаходяться хрест і Євангеліє, і при цьому бувають спочатку заручини, а слідом за цим вінчання. Заручини здійснюються так: наречений стає праворуч, наречена – ліворуч. Священик тричі благословляє їх запаленими свічками і дає їм у руки ці свічки як знаки подружньої любові, благословенної Господом. Після молитви до Бога, священик благословляє й заручує  їх обручками, заздалегідь покладеними на тетрапод для освячення. Наречені беруть ці обручки як священну запоруку та знак непорушності того подружнього союзу, в який вони хочуть вступити. За заручинами йде вінчання. Священик покладає на них вінці, а потім тричі благословляє їх обох разом, промовляючи: “Господи, Боже наш, славою і честю вінчай їх”. Поєднуючись шлюбом, вони п’ють вино з однієї поданої їм чаші, на знак того, що віднині вони повинні жити однодушно, поділяючи радість і горе. Триразове ж обходження їх за священиком навколо аналоя служить знаком духовної радості і торжества.

 «Вінчання – це запрошення Бога у свою сім’ю»

Настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви, отець Іван Данкевич:

– Свята тайна вінчання – це інший стан людини. Звичайно, до цього потрібно готуватись належним чином. В молитві, яку ми читаємо під час вінчання, ми просимо, щоб Бог благословив і двоє стануть одним тілом. Я завжди говорю, що тайна вінчання – це не є просто ритуал, обряд. Це запрошення Бога у свою сім’ю. Дуже багато можна почути, що повінчались і розійшлись. Проблема не у вінчанні, а в неусвідомленні того, що робиш. Під час вінчання ми даємо згоду, що будемо жити разом з Богом, виконуючи його заповіді.

Обов’язковою є присутність свідків. Кожен обряд має бути засвідчений іншими людьми. Це мусять бути люди зрілого віку, але старше 16 років, які мають знаходитись у тверезому розумі, свідомо виконувати свої обов’язки. 

Хрещені батьки теж виконують важливу роль у церемонії вінчання. Вони тримають вінчальні ікони та благословляють похресників на спільне довге життя.

Існує чотири пости, у які церква не вінчає. Хоча, іноді може бути виключення. Наприклад, коли пара дещо старша за віком і не робить гучного та пишного святкування. Це Пасхальний, Петрівка, Успінський  та Пилипівка або Різдвяний піст.

У моїй власній практиці були такі випадки, коли, наприклад, хлопець народжується у православній сім’ї, а дівчина – у католицькій чи навпаки. Я завжди кажу: обряд має бути набагато нижчий, ніж Божа заповідь. Гірше те, коли людина порушує Божу заповідь, ніж те, у якому храмі вінчатися. Роблячи з цього проблему, ми навпаки ускладнюємо собі життя.

  «Вінчання увійшло в ранг моди»

Секретар Хмельницької єпархії Української православної церкви Київського патріархату Володимир Марущак:

– Взагалі у церкві є сім таїнств. Вінчання – це одне з них. До таїнства вінчання готуються. Є традиція, коли перед таїнством молоді приходять на сповідь і на причастя, де відбувається розмова зі священиком, який їх вінчатиме і обговорюються всі питання, які могли до цього виникати.

Молоді йдуть до храму зі свідками,  родичами. Якщо вони не хочуть робити це на широкий загал, свідки все одно обов’язкові. У церкві є спеціальний виписаний чин, як це відбувається.

Вінчається переважно молодь. Люди, які прожили 20-25 років, приходять не на вінчання, а на чин благословення шлюбу, де вони більше приносять подяку Богові за спільно прожиті роки, за дітей і внуків. Серед молодих людей таїнство вінчання увійшло в ранг моди, тобто, молоді шукають гарних великих храмів, щоб ресторан відповідав вимогам. Таїнство вінчання передбачається не тільки те, що людина говорить про почуття тому, з ким збирається обвінчатись, це є відповідальність. Якщо нема почуття обов’язку – такі сім’ї розпадаються. Вінчання – це не містерія, не містичний акт, це є вияв доброї волі двох людей, які твердо переконані в тому, що вони хочуть прожити це життя разом.